Навроцька Зоя Михайлівна — Енциклопедія Сучасної України

Навроцька Зоя Михайлівна

НАВРО́ЦЬКА Зоя Михайлівна (18. 05. 1957, с. Снітівка Летичів. р-ну Хмельн. обл.) – мистецтвознавець. Чл. НСМНМУ (1991, 1999–2001 – голова Волин. обл. осередку). Засл. працівник культури України (2010). Закін. Київ. худож. ін-т (1986). Працює у Луцьку: 1982–94 – викл. історії образотвор. мист-ва культ.-осв. уч-ща; 1994–99 – викл. каф. дизайну індустр. ін-ту; від 2001 – пров. н. с., від 2004 – зав. ХМ; водночас від 2018 – мистецтво­знавець Музею сучас. укр. мист-ва Корсаків. Наук. дослідження: сучасне образотворче мист-во, укр. нар. мист-во, музейна справа. Уклала альбоми «Кость Борисюк» (2018), «Луцьк 1429. Остання столиця» (2019; обидва – Луцьк).

Пр.: Станіслав Сарцевич // Родовід: Наук. зап. до історії України. 1998. Ч. 16; Василь Парахін та його школа // Нар. мист-во. 2008. № 1–2; Три художники – три шляхи… // УК. 2008. № 11; Окрайчик світла із замку Любарта // Артанія. 2009. Кн. 16, № 3; Художнє життя Луцька першої половини ХХ століття // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. Л., 2011. Спецвип.; «Простір» Анни Миронової // ОМ. 2019. № 2.

О. Л. Старикова


Покликання на статтю