Навроцький Осип Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Навроцький Осип Іванович

НАВРО́ЦЬКИЙ Осип Іванович (24. 03. 1890, с. Голгоча, нині Підгаєц. р-ну Терноп. обл. – 06. 08. 1972, м. Він­ніпеґ, провінція Манітоба, Канада) – правознавець, військовик, громадсько-політичний діяч. 1908 закін. г-зію в м. Бережани (нині Терноп. обл.), від 1909 навч. на правн. ф-ті Львів. ун-ту. За участь у студент. виступі 1910 заарешт. австр. жандармерією і відданий під суд, у наступ. році продовжив навч. у Яґеллон ун-ті в Кракові (Польща). Співзасн. і 1-й голова Укр. студент. союзу (1912–13), чл. його виділу (1913–14); чл. гол. управи Укр. радикал. партії (УРП). На поч. 1-ї світ. вій­ни вступив до Легіону УСС. У вересні 1916 потрапив у рос. полон, з якого повернувся на поч. 1918 (прибув у Галичину через Норвегію та Німеччину). Від листопада 1918 – в УГА: інтендант 2-ї (Коломий.) бригади, від січня 1920 – заст. інтенданта 3-го корпусу УГА, влітку того ж року – інтендант 5-ї Херсон. дивізії Армії УНР. Співзасн. і перший голова начал. колегії УВО (1920–21). У вересні 1921 заарешт. польс. поліцією у зв'язку із замахом на Ю. Пілсудського, вдруге за­арешт. у жовтні 1922 у зв'язку з вбивством С. Твердохліба, у травні 1923 звільнений. Був ген. секр. (від 1920), заст. ген. секр. (від 1927) УРП (від 1926 – Укр. соціаліст.-радикал. партія), з якої вийшов 1934 через ідейні та організац. розбіжності. Співзасн. і 1-й голова Укр. спорт. союзу в Галичині (1926). Працював пом. адвоката у Львові, згодом – ред. в управі вид-ва «Червона калина» (його чл.-засн. 1920). Видавав і редагував ж. «Каменярі» (від 1932), входив до гол. виділів т-в «Просвіта» і «Рідна школа». Від кін. 1939 – в окупов. нім. військами Польщі. 1940–42 – голова філії Укр. центр. ком-ту в м. Кри­ниця-Здруй. У травні 1943 став нач. канцелярії Військ. управи, що займалася набором у дивізію «Галичина», від осені 1944 очолював станицю цієї управи в Берліні. 1948 виїхав до Канади. Деякий час працював на вироб-ві, брав участь у роботі укр. т-в, зокрема до 1964 очолював канцелярію КУКу, входив до управ Братства УСС і Об'єдн. бувших вояків українців Америки. 1970 обра­ний головою Музей. комісії УВАН, що займалася облаштуванням Військ.-істор. музею. Автор низки спогадів про свою участь у нац.-визв. боротьбі, зокрема «Українська Військова Організація. Організаційні початки і створення Начальної Колеґії УВО» // «Голос комбатанта», 1961, ч. 9; «Полковник Євген Коновалець (Формування його індивідуальности в передісторії і в початках Української Військової Організації)» // «Срібна сурма: Статті й матеріяли до діяння УВО» (зб. 2, Торонто, 1964); «З Андрієм Мельником у стрілецьких окопах» // «Новий шлях», 1964, ч. 50; «Українське село і Українські Січові Стрільці» // «За волю Украї­ни: Історичний збірник УСС» (Нью-Йорк, 1967); «УВО, політичні партії і диктатура ЗОУНР та уряд УНР» // «Євген Коновалець та його доба» (Мюнхен, 1974).

Літ.: Качор А. Засумуй трембіто…: Па­м'яті сл. п. майора Осипа Навроцького // Свобода. 1972, 12 верес.; Посмертні згадки. Осип Навроцький // Вісті комбатанта. 1972. Ч. 4; Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю: Біогр. довід. Т., 2008.

П. З. Гуцал

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
П. З. Гуцал . Навроцький Осип Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71428 (дата звернення: 25.10.2021)