Навроцький Осип Іванович

НАВРО́ЦЬКИЙ Осип Іванович (24. 03. 1890, с. Голгоча, нині Під­гаєц. р-ну Терноп. обл. — 06. 08. 1972, м. Він­ніпеґ, провінція Манітоба, Канада) — право­знавець, військовик, громадсько-політичний діяч. 1908 закін. гімназію в м. Бережани (нині Терноп. обл.), від 1909 навч. на правн. факультеті Львів. університету. За участь у студент. ви­ступі 1910 заарешт. австр. жандармерією і від­даний під суд, у на­ступ. році продовжив навч. у Яґел­лон університеті в Кракові (Польща). Спів­засн. і 1-й голова Укр. студент. союзу (1912–13), чл. його виділу (1913–14); чл. гол. управи Укр. радикал. партії (УРП). На поч. 1-ї світової вій­ни вступив до Легіону УСС. У вересні 1916 потрапив у рос. полон, з якого повернувся на поч. 1918 (прибув у Галичину через Норвегію та Німеч­чину). Від листопада 1918 — в УГА: інтен­дант 2-ї (Коломий.) бригади, від січня 1920 — за­ступник інтен­данта 3-го корпусу УГА, влітку того ж року — інтен­дант 5-ї Херсон. дивізії Армії УНР. Спів­засн. і перший голова начал. колегії УВО (1920–21). У вересні 1921 заарешт. польс. поліцією у звʼязку із замахом на Ю. Пілсудського, вдруге за­арешт. у жовтні 1922 у звʼязку з вбивством С. Твердохліба, у травні 1923 звільнений. Був ген. секр. (від 1920), заст. ген. секр. (від 1927) УРП (від 1926 — Укр. соціаліст.-радикал. партія), з якої ви­йшов 1934 через ідейні та організац. роз­біжності. Спів­засн. і 1-й голова Укр. спорт. союзу в Галичині (1926). Працював пом. адвоката у Львові, згодом — ред. в управі видавництва «Червона калина» (його чл.-засн. 1920). Видавав і редагував ж. «Каменярі» (від 1932), входив до гол. виділів т-в «Просвіта» і «Рідна школа». Від кін. 1939 — в окупов. нім. військами Польщі. 1940–42 — голова філії Укр. центр. комітету в м. Кри­ниця-Здруй. У травні 1943 став нач. канцелярії Військ. управи, що за­ймалася набором у дивізію «Галичина», від осені 1944 очолював станицю цієї управи в Берліні. 1948 ви­їхав до Канади. Деякий час працював на виробництві, брав участь у роботі укр. т-в, зокрема до 1964 очолював канцелярію КУКу, входив до управ Братства УСС і Обʼ­єдн. бувших вояків українців Америки. 1970 обра­ний головою Музей. комісії УВАН, що за­ймалася облаштува­н­ням Військ.-істор. музею. Автор низки спогадів про свою участь у нац.-визв. боротьбі, зокрема «Українська Військова Організація. Організаційні початки і створе­н­ня Начальної Колеґії УВО» // «Голос комбатанта», 1961, ч. 9; «Полковник Євген Коновалець (Формува­н­ня його індивідуальности в пере­д­історії і в початках Української Військової Організації)» // «Срібна сурма: Стат­ті й матеріяли до дія­н­ня УВО» (зб. 2, Торонто, 1964); «З Андрієм Мельником у стрілецьких окопах» // «Новий шлях», 1964, ч. 50; «Українське село і Українські Січові Стрільці» // «За волю Украї­ни: Історичний збірник УСС» (Нью-Йорк, 1967); «УВО, політичні партії і диктатура ЗОУНР та уряд УНР» // «Євген Коновалець та його доба» (Мюнхен, 1974).

Завантажити статтю