Нав’язливі стани — Енциклопедія Сучасної України

Нав’язливі стани

НАВ'Я́ЗЛИВІ СТА́НИ – виникнення і перебіг всупереч бажанню думок, уявлень, побоювань та вчинення дій, що оцінюються як зайві, не обумовлені жодною необхідністю. Усвідомлення їхньої непотрібності й того факту, що вони заважають реалізовувати повсякденну діяльність, обме­жують її упередженнями щодо певних намірів, відчуттів і необхід. вчинків, призводить до спроб їхнього попередження та подолання, яким протистоїть патол. відчуття потреби у цих псих. проявах. Зіткнення свідомого наміру подолати нав'язливий перебіг думок, уявлень, дій з мимовіл. потребою в них призводить до тяжкого відчуття невдоволення. Н. с. відзначаються критич. ставленням до них і усвідомленням їхньої належ­ності особі, що відрізняє Н. c. від маяч. ідей і псих. автоматизму. Чим менший вік, тим менше виражена боротьба між свідомим і несвідомим Н. с., однак для дітей характерне відчуття полегшення після виконання нав'язливих рухів або дій. У дітей і дорослих осіб з розумовою відсталістю нав'яз­ливі дії можуть бути результатом патол. звичок. Нав'язливі ідеї час­тіше виявляються у підлітк. віці, а нав'язливі рухи й дії зазвичай мають ритуал. характер уповільнення у наближенні ймовір. небажаної, завідомо неприєм. і потенційно травмат. події, бесіди, зауваження, покарання. Цими ритуал. діями діти, підлітки і часто дорослі люди відкладають неприємні події наскільки це можливо на майбутнє у надії, що найменше відтермінування може допомогти їм не статися. Ритуал. характер на­в'язливих рухів і дій в умов. формі допомагає звільнитися від на­в'язливого страху і забезпечити сприятливий перебіг прийдеш. дня або значущого для особи мо­менту. Хворобу сумнівів (folie de doute) як одну з форм Н. с. описав франц. психіатр Ж. Ескіроль (1827), а термін «Н. с.» увів до наук. і лікар. ужитку нім. психіатр Р. Крафт-Ебінґ (1868). В Англії на­в'язливість переклали терміном «ob­ses­sion» (обсесія) – нав'яз­лива думка, а в США – «com­pul­sion» (компульсія) – нав'яз­лива дія. Осн. причиною виникнення Н. с. вважають післядію псих. травм різ­ного ступеня тяжкості: нав'язливі спогади, зокрема образи осіб, які заподіяли псих. шкоду, думки і дії, що відтворюють неприємну ситуацію. Н. с. легко виникають у тривож., боязких, підвищено чутливих і відп. людей, але окремі ізольовані від ін. нав'язливості, що не перешкоджають повноцін. життєдіяльності, притаманні багатьом практично здоровим людям. На­в'язливі уявлення мають форму яскравих спогадів неприєм. події, що включають зорові, звук., дотик. та ін. образи, яких особа не може позбутись. Нав'язливі думки з'являються у вигляді сумнівів, побоювань, блюзнір. думок, що поглиблюють невпевненість у пра­вильності й завершеності тієї чи ін. дії. Нав'язливі страхи (фобії) відзначаються найбільшою різно­манітністю і трапляються найчастіше, але найважливішою особ­ливістю фобій є їхня кондиційність (від лат. condition – умова), тобто поява лише за певних умов і неможливість прояву поза ними. Нав'язливі дії можуть мати самост. значення як засіб протидії фобіям. Розподіл Н. с. на нав'язливі уявлення, думки, страхи і дії є достатньо умовним, оскільки кожний Н. с. може поєднувати їх в індивідуально сформов. комплексі.

Літ.: Свядощ А. М. Невроз навязчивых состояний (обсессивный и фобический неврозы) // Неврозы. 3-е изд. Москва, 1982; Обсессивно-компульсивное рас­строй­ство // Дет. психиатрия: Учеб. К., 2012; Кричун Ю. Я. Медико-соціальна та психологічна модель реабілітації хворих з обсесивно-компульсивним розладом // Псих. здоров'я. 2013. № 4.

С. І. Болтівець


Покликання на статтю