Нагірний Маркіян Степанович — Енциклопедія Сучасної України

Нагірний Маркіян Степанович

НАГІ́РНИЙ Маркіян Степанович (15. 03. 1934, с. Терпилівка, нині Підволочис. р-ну Терноп. обл. – 22. 11. 2005, Львів, похов. у рідному селі) – літературознавець, перекладач, поет. Канд. філол. н. (1975). Чл. НТШ. Закін. Львів. ун-т (1957). Працював архіваріусом і перекладачем в архіві у Львові; 1961–92 викладав нім. мову на каф. іноз. мов Львів. політех. ін-ту; 1993–96 – зав. каф. іноз. мов, від 1996 – доц. каф. гуманітар. дисциплін Львів. муз. академії. Брав активну участь у роботі Комісії все­світ. літ-ри ім. М. Лукаша НТШ (від 1989), а також в укладанні бібліогр. покажчика «Чужоземне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914–1939)» (Л., 2003). Як науковець Н. заявив про себе статтями про сприйняття творів О. Кобилянської і В. Стефаника в Німеччині й Австрії та нарисами про австр. письменника й літературознавця К.-Е. Францоза, який проживав у м. Чортків (нині Терноп. обл.) і писав повісті та оповідан­ня з життя та історії укр. народу. Н. з’ясував роль німецькомов. прозаїка в ознайомленні зх.-єв­роп. світу з пісен. фольклором і худож. літ-рою України й обґрунтовано довів їхній вплив, перед­усім творів Т. Шевченка, на художнє мислення австр. автора, на сприйняття, розуміння і відтворення ним укр. історії, психології життя, боротьби українців проти чужинців («Шевченківські ремінісценції у творчості Карла Францоза» // «Питання романо-германської філології, перекладу та методики викладання іноземних мов», 1974, № 90). К.-Е. Францозу присвячено також розвідки «Співець українського опришківства» («Жовтень», № 2), «К.-Е. Фран­цоз як соціальний критик» («Іноземна філологія», № 27), «Сторінка історії» («Все­світ», № 4; усі – 1972). Чималі заслуги Н. у рількезнавстві, зокрема стосовно теми Р.-М. Рільке і Україна – «Українське селянство в творах Р.-М. Рільке» («Іноземна філологія», 1963, № 71), «Рільке слухає кобзарів» («Жов­тень», 1985, № 3), «Творчість Райнера Марії Рільке в ракурсі української тематики» («Українське літературознавство», 1985, вип. 45). Автор статей про вагомість худож. перекладу для входження України в духов. простір Європи («У свічадах рідної літератури» // «Дзвін», 1998, № 4). У твор. доробку Н. – оригін. вірші (громадян. та інтимна лірика) й переклади німецькомов. поезій авторів т. зв. укр. школи – А. Штау­фе-Сіміґіновича, Е.-Р. Нойбау­ера, К.-Е. Фран­цоза, Й.-Ґ. Обріста, М. Амстера, Р.-М. Рільке, П. Целана, Й. Ґрубера (зб. «З любові й печалі», Л., 2003).

Літ.: Качурівський Р. Строфи пам’яті // Вісн. ОУН в Україні. 1998. № 5–6; Маркіян Нагірний: поет, науковець, перекладач. Л., 2007; Зорівчак Р. З Україною у серці // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Іноз. мови. 2008. Вип. 15.

Р. П. Зорівчак

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Р. П. Зорівчак . Нагірний Маркіян Степанович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71454 (дата звернення: 16.09.2021)