Нагколіт — Енциклопедія Сучасної України

Нагколіт

НАГКОЛІ́Т (від лат. назв хім. елементів натрій, водень вуглець – Na, H, C, та ...літ; Nahcolite) – мінерал, гідрокарбонат натрію. Вперше виявив і описав у р-ні стратовулкана Везувій британ. мінералог Ф.-А. Баністер (1928). Формула: NaH[CO3]. Містить 36,9 % Na2O, 52,38 % CO2 і 10,72 % H2O. Сингонія моноклінна, призматичний вид симетрії. Буває безбарвним, білого та сіро-білого кольорів. Блиск скляний, на площині спайності смолистий. Риска безбарвна. Твердість 3; густина 2,21. Спайність: досконала по (101), ясна по (110). Форми виділення: пухкі кристалічні агрегати, пористі маси, призматичні кристали. Наявні двій­ники зростання та проростання, що часто дають сітчасті пластинчасті утворення. Розчиняється у воді. Найчастіше утворюється в солоних озерах і мінерал. джерелах разом з троною і термонатритом. Найбільші родовища в Антарктиді, Австрії, Бельгії, Канаді, Чилі, Китаї, Чехії, Египті, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ґренландії, Італії, Кенії, Мексиці, Мозамбіку, Намібії, Румунії, РФ, Судані, Швеції, Швейцарії, Таджикистані, Танзанії, Тунісі, Туреччині, США. Виявлено також і в Україні, зокрема в Приазов'ї.

В. І. Павлишин

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. І. Павлишин . Нагколіт // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71462 (дата звернення: 22.10.2021)