Нагорний Михайло Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Нагорний Михайло Васильович

НАГО́РНИЙ Михайло Васильович (18. 02. 1966, с. Красненьке Іллінец. р-ну Вінн. обл.) – співак (баритон), педагог. Засл. арт. України (2005). Лауреат Міжнар. конкурсу опер. співаків (Белґрад, 1998, 2-а премія). Закін. Київ. консерваторію (1994; кл. А. Мокренка). Від 1994 – соліст Театру опери і балету для дітей та юнацтва, водночас 1994–2009 – опер. студії Нац. муз. академії України, від 2001 – гурту «Козацькі забави» (усі – Київ). За сумісн. 2004–15 викладав у Київ. ун-ті культури і мист-в. Володіє звучним голосом оксамитового забарвлення, майстерно створює вокал.-сценічні образи. Гастролі в РФ, Білорусі, Грузії, Латвії, Естонії, Польщі, Словаччині, Угорщині, Франції, Бельгії, Греції, Швейцарії.

Партії: Хлопець-Гребінь, Микола («Зима і Весна», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Охрім («Івасик-Телесик, або Пастка для Відьми» І. Щербакова), Тато Карло, Базиліо («Пригоди Буратіно» О. Білаша), Дід-Чарівник («Зачарований чумак» І. Поклада), Лісовик («Лісова пісня» В. Кирейка), Лісоруб («Червона Шапочка» Р. Смоляра), Шериф («Пригоди Гекльберрі Фінна» Ж. та Л. Колодубів), Роберт, Онєгін («Іоланта», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Голова, Панас, Грязной («Ніч перед Різдвом», «Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Алеко (однойм. опера С. Рахманінова), Ріґолетто, Жермон («Ріґолетто», «Травіата» Дж. Верді), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ескамільо, Цуніґа («Кармен» Ж. Бізе), Белькоре, Дулькамара («Любовний напій» Ґ. Доніцетті), Тоніо, Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавалло), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно).

І. В. Цебенко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
І. В. Цебенко . Нагорний Михайло Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71490 (дата звернення: 17.10.2021)