Наджмі Каві — Енциклопедія Сучасної України

Наджмі Каві

НАДЖМІ́ Каві (Нәҗми Кави; справж. – Нәҗ­метдинов Кави Һибәт улы, Неж­метдінов Каві Гіб'ятович; 02(15). 12. 1901, с. Красний Ост­ров, нині Нижньогород. обл., РФ – 24. 03. 1957, м. Казань, Татарстан, РФ) – татарський пись­менник, громадський діяч. Чл. правління СП СРСР (1934), голова СП Татарстану (1934–37). Навч. на військ.-госп. курсах у Києві (1919–20), закін. Моск. вищу військ.-пед. школу (1923). У 1937–39 зазнав безпідстав. репресій. Писати вірші почав у 12-річ. віці, літ. діяльністю займався від 1919. В істор.-рев. романі «Язгы җил­ләр» («Весняні вітри», 1948; Сталін. премія, 1951; укр. перекл. Н. Ніколенко – К., 1972) показав формування робітн. класу в Татарстані. Повісті «Яр буенда учак­лар» («Прибережні вогнища», 1929) – про героїку воєн. дій 1918–20; «Якты сукмак» («Світла стежка», 1930) – про колективізацію в Татарстані. Писав оповідання, зокрема в «Шобага» («Жереб», 1926) розповів про дружбу укр. селянина Трохима з татарином-червоноармійцем Хайруллою, твори для дітей. Усі зазнач. твори опубл. у Казані. Переклав татар. мовою оповідан­ня «Хліб» І. Франка, також перекладав вір­ші рос. поетів.

Р. К. Ганієва

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Р. К. Ганієва . Наджмі Каві // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71529 (дата звернення: 23.10.2021)