Надзвичайна державна комісія — Енциклопедія Сучасної України

Надзвичайна державна комісія

НАДЗВИЧА́ЙНА ДЕРЖА́ВНА КОМІ́СІЯ Повна назва – Надзвич. держ. комісія зі встановлення і розслідування злодіянь нім.-фашист. загарбників та їхніх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громад. орг-ціям, держ. підпр-вам СРСР. Створ. 2 листопада 1942 Указом Президії ВР СРСР, складалася з 10-ти осіб на чолі з головою Ради національностей ВР СРСР М. Шверником. Завдання Н. д. к.: повний облік злочинів нацистів і завданих ними збитків рад. державі та її громадянам, встановлення осіб нацист. злочинців із метою передання їх надалі до суду; об’єднання й узгодження відповід. роботи. Згідно з Положенням про Н. д. к. від 16 березня 1943 організовували місц. комісії для сприяння у розслідуванні злочинів нацистів. У структурі Н. д. к. діяли секретаріат, 8 відділів з обліку злочинів проти громадян СРСР та збитків громадян і різних галузей госп-ва, архів (заг. штат – 116 осіб). До роботи зі складання актів залучено кілька мільйонів осіб. Матеріали Н. д. к. склали основу обвинувал. документів СРСР на Нюрнберзькому процесі (1945–46), судових процесах над воєн. злочинцями в Харкові (1943), Києві та ін. містах (1945–46). Опубліковано 27 повідомлень про злочини нацистів на тер. СРСР та Польщі й 2 т. документів. Діяльність Н. д. к. припинено 1951 РМ СРСР. За підсумк. звітом Укр. респ. комісії (1945) на окупов. тер. УРСР нацисти знищили до 4,5 млн громадян (бл. 3,2 млн цивільних і 1,3 млн військовополонених), понад 2 млн громадян примусово вивезли на роботи; зруйнували й спалили 714 міст і смт та понад 28 тис. сіл (без житла залишилося бл. 10 млн осіб), завдали прямих збитків громадянам і госп-ву УРСР на 285 млрд карбованців (у цінах 1941). За сучас. оцінками, найціннішими у матеріалах Н. д. к. є акти місц. комісій та матеріали допитів свідків, оскільки вони відображають, переважно з погляду жертв, дійсні події, хоча достовірність кількіс. показників часто виглядає сумнівною, що зумовлено як об’єк­тив. (неможливість рівномір. збору інформації, приблизні розрахунки відсутніх даних), так і суб’єк­тив. (свідоме фальшування винуватців злочинів, приписування всіх руйнувань нацистам та ін.) причинами. Під час зіставлення даних комісій різного рівня чітко простежується тенденція до округлення і збільшення даних. Однак докум. масив Н. д. к. (найповніша колекція – у Держ. архіві РФ, ф. 7021) донині є одним з осн. джерел з історії СРСР часів 2-ї світ. вій­ни.

Літ.: Сборник сообщений Чрезвы­чайной государственной комиссии о злодеяниях немецко-фашистских захватчиков. Москва, 1946; Боряк Г. та ін. Нацистське золото з України: у пошуках архівних свідчень. Вип. 1–2. К., 1998–2000; Польсен Н. Б. Розслідування воєнних злочинів «по-совєтськи»: Критичний аналіз матеріалів Надзвичайної державної комісії / Пер. з англ. // Голокост і сучасність. 2009. № 1.

М. Г. Дубик

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
М. Г. Дубик . Надзвичайна державна комісія // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71531 (дата звернення: 20.09.2021)