Надзвичайні заходи 1927-28

НАД­ЗВИЧА́ЙНІ ЗА́ХОДИ 1927–28 — серія силових заходів радянського уряду в галузі хлібозаготівель, спрямованих на згорта­н­ня нової економічної політики.

Під час першого комуніст. штурму 1918–20 рад. держава під ви­глядом націоналізації повернула у свою власність пром-сть, транс­­порт, банки, однак спроби взяти під держ. контроль с. госп-во шляхом його комунізації та встановити посівну роз­кладку на доповне­н­ня до продовольчої за­знали невдачі. Пере­хід до НЕПу означав, що держава ви­знала право власності селян на засоби виробництва у с. госп-ві. Цим вона зобовʼязалася задовольняти потреби економіки в продовольстві та с.-г. сировині шляхом закупівель їх на ринку за цінами, встановленими внаслідок балансува­н­ня попиту й пропозиції. Отже, держава сві­домо йшла на ризик від­мови с.-г. виробників від продажу продукції, якщо остан­ні вважатимуть закупівел. ціни невигідними для себе. Непівська «змичка» міста й села якісно від­різнялася від традиц. ринку: держава мала можливість ви­значати рівень закупівел. цін, оскільки була монополістом у при­дбан­ні селян. хліба, таке ж становище у виробництві пром. товарів давало їй змогу завищувати від­пуск­ні ціни. Штучно створюваний пере­пад у цінах на пром. й с.-г. товари отримав назву «ножиці цін». За допомогою такого ціно­утворе­н­ня на користь держави «від­стригалося» до половини реал. доходів селян від реалізації продукції на ринку. Проголошений рад. урядом курс на індустріалізацію порушив ринк. рівновагу. Хоча в країні почалася інфляція, заготівел. ціни на хліб трималися на поперед. рівні, тому селяни від­мовилися продавати врожай 1927 за невигідними для них цінами, що спричинило хлібозаготівел. кризу.

Тим часом у політбюро ЦК ВКП(б) тривала боротьба за лідерство. Використовуючи пере­ваги посади ген. секр. ЦК ВКП(б), Й. Сталін домігся того, щоб периферійні парт. комітети обрали на черг. зʼїзд у грудні 1927 делегатів, які його влаштовували особисто. Цей зʼїзд виправдав сподіва­н­ня сталін. команди й виключив з партії всіх актив. діячів троцькіст.-зі­новʼєв. опозиції (див. Г. Зіновʼєв, Л. Троцький). Коли Й. Сталін пере­конався, що контролює не тільки апарат, а й вище керівництво партії, він ініціював за­провадже­н­ня над­звич. заходів у с. госп-ві з метою скасува­н­ня НЕПу. За 5 днів до закін. роботи зʼ­їзду, 14 грудня 1927 до парт. організацій хлібозаготівел. р-нів СРСР наді­йшла теле­графна директива політбюро ЦК ВКП(б) із вимогою вжити організац. заходів для посиле­н­ня вивезе­н­ня хліба з села. Це була перша від 1921 парт. директива, в якій за­пропоновано силові заходи для роз­вʼяза­н­ня екон. про­блеми. У грудні 1927 — січні 1928 прийнято низку додатк. по­станов ЦК ВКП(б), від­повід­но до яких роз­почато здійсне­н­ня над­звич. заходів. Пред­ставники влади знову за­провадили в обіг поня­т­тя «куркуль», від­сутнє в законодавстві та пропаганді від часу заверше­н­ня зрівнял. поділу землі (в УСРР — від 1923). У січні 1928 організовано масовий виїзд кер. парт. комітетів (до ЦК включно) у сільс. місцевість із метою посиле­н­ня хлібозаготівель. ЦК ВКП(б) звернувся до них 14 січня спец. директивою за під­писом Й. Сталіна, у якій об­становка, що склалася в економіці (насамперед зро­ста­н­ня цін), пояснена тим, що «частник и кулак использовали благодушие и медлительность наших организаций, прорвали фронт на хлебном рынке, подняли цены и создали у крестьян вы­жидательное настроение». Директива вимагала арештовувати «спекулянтов, кулачков и прочих дезорганизаторов рынка и политики цен», негайно від­давати їх під суд, не обтяжувати судові процеси зайвими формальностями.

В УСРР за допомогою над­звич. заходів у січні–лютому 1928 заготовлено 70 млн пудів хліба. Хлібозаготівел. кризу було подолано силовими засобами, однак якби селяни усві­домили, що влада повернула продрозкладку 1919–20, вони б негайно обме­жили виробле­н­ня продукції (тіль­ки для влас. спожива­н­ня). Тому в циркулярі від 13 лютого 1928 Й. Сталін наголосив: «Разгово­ры о том, что мы будто бы отменя­ем НЭП, вводим продразверстку, раскулачивание и т. д., являются контр­революцион­ной болтовней, против которой необходима решительная борьба». Проте він мав намір роз­вʼязати аграрну про­блему радикально — по­збавити селян можливості вирішувати, скільки їм сіяти для влас. потреб і на продаж. У січні 1928 під час ви­ступу перед парт. працівниками Сибіру Й. Сталін окреслив про­граму подальших дій: вимагати від куркулів негайної здачі всіх надлишків хліба за держ. цінами (у разі від­мови — конфіскувати їх), у най­ближчі 3–4 р. провести часткову, а за нею — суцільну колективізацію (див. Колгоспи).

Завантажити статтю