Надприродне

НАДПРИРО́ДНЕ — філософська категорія, що виражає всезагальне та найбільш істотне в предметах релігійної віри — образах і уявле­н­нях релігійної сві­домості. Н. справляє ви­значал. вплив на людину й природу. Н. — антонім природного; явища, проти­ставлені дійс. чут­тєвому світу; те, що виходить за межі реального і не може бути пояснене природ. чином; все, що не під­ходить під ві­домі закони природи, де духовна сила викликає природні, чут­тєві явища. Сут­тєвою ознакою Н. є те, що воно є корелятом природ. сутностей як вище й непідлегле матеріал. світу. Певні від­повід­ники Н. мають місце в міфології, де «сходяться» Н. і природне (анімізм, магія, тотемізм, фетишизм); у метафорич. символізмі в мистецтві, де, за рос. філософом О. Лосєвим, зміст худож. образу може бути і реалістичним, і фантастичним (казка, епос тощо); навіть у наук. гіпотезах, істин­ність яких ще не доведено. Набуває пошире­н­ня віртуальність — потенційно можливе, вига­дане явище, не присутнє в реал. світі; реальність, створена компʼютером. Н. властиве і філос. концепціям — варто згадати «абсолютну ідею» нім. мислителя Ґ. Геґеля, концепцію надлюдини нім. філософа Ф.-В. Ніцше (метафорич. концепт людини, що подолала власну природу). Н. від­ображає протилежність пі­знаного й не­пі­­знаного (за нім. філософом І. Кантом — «речі в собі» і «речі для нас»), ноуменального і феноменального, apriori i aposteriori, чут­тєвого і умо­глядного. Феномен Н. широко пред­ставлений у релігії. Н. у світському релігіє­знавстві виражає всезаг. і найбільш істотне в предметах реліг. віри — образах і уявле­н­нях реліг. сві­домості; це гносеол. оз­на­ка образів богів, духів, душ тощо, а також сакрал. звʼязків і властивостей реал. предметів та явищ. У релігії Н. є тим, у що вірують і що явлене в культур. практиці, що є уособлюваним та наділеним рисами суб­станційності. У категорії Н. виражені прикметні ознаки не лише реліг. образів та уявлень, а й заг. ви­значеності стихій. бут­тєвих станів людини, що характеризують її з онтол. боку. Уявле­н­ня про Н. виникають і складаються як фантаст. від­ображе­н­ня й морал.-психол. виповне­н­ня невіл. станів людського існува­н­ня — процесу, за якого ілюзорне і реалістичне можуть бути в єдиному плані мислительно-фантазій. і практ. діяльності. Ві­домо 3 істор. типи уявлень про Н.: чут­тєво-надчут­тєвий (характерні уявле­н­ня про зрощеність Н. із тілесним, його індивідуальність, зооморфність, обмеженість сфери впливу та притаман­ність йому оруд. функції), демоністичний (уявле­н­ня про без­платність предмета віри — духа, роз­шире­н­ня сфер його впливу, про можливість пере­селе­н­ня та пере­втіле­н­ня) і те­їстичний (уявле­н­ня про Н. як довершену й абсолютну особу з іманентною їй деміургіч. функцією роз­порядника й творця природ. і соц. явищ).

Завантажити статтю