Надь Гавриїл — Енциклопедія Сучасної України

Надь Гавриїл

НАДЬ Гавриїл (17. 04. 1913, м. Старий Врбас, нині Сербія – 15. 10. 1983, с. Коцур, нині Сербія) – русинсь­кий мовознавець, педагог, перекладач, поет у Юго­сла­вії. Чл. СП Воєводини (перекладац. секція), Т-ва русин. мови, літ-ри і культури (1970). Закін. філос. ф-т Ун-ту в Белґраді (1936). Працював дир. (1945–48) та вчителем (1948–54) г-зії у Руському Керестурі (нині Сербія), вчителем початк. школи в Коцурі (1954–79). Був чл. першої ред. г. «Руске слово» (1945). Писав по-русинсь­ки. Першу лінгвіст. розвідку «Писмо о правопису» опублікував у г. «Руски новини» (1934). Автор праць з історії, проблем унормування та методики викладання русин. мови, що зібрані в кн. «Лингвистични статї и розправи» (1983) і «Прилоги до историї руского язика» (1988, обидві – Новий Сад). Як поет дебютував 1938 віршем «Там» у щорічнику «Руски календар». Автор першого вінка сонетів «Сонетни венєц» («Шветлосц», 1953), напис. русин. мовою. Поет. твори Н. увійшли до вид. «Антолоґия поезиї бачванско-сримских руских писательох» (1963), «Антолоґия дзецинскей поезиї бачванско-сримских руских писательох» (1964; обидві – Руський Керестур), «Антолоґия рускей поезиї» (1984), а також видані окремою зб. «Триски» (2007; обидві – Новий Сад).

Літ.: Папгаргаї Д. Нєвичерпна любов ґу мацеринскому слову. (Ґу 60-рочнїци живота проф. Гариїла Надя) // Шветлосц. 1973. № 3; Тамаш J. Русинска књижевност: Историjа и статус. Нови Сад, 1984; Його ж. История рускей литератури. Београд, 1997.

Н. С. Стаценко, М. М. Цап

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Н. С. Стаценко, М. М. Цап . Надь Гавриїл // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71588 (дата звернення: 22.10.2021)