Над’ярних Ніна Степанівна

Визначення і загальна характеристика

НАД’Я́РНИХ Ніна Степанівна (14. 01. 1927, м. Остер Козелец. р-ну, нині Черніг. обл. — 23. 10. 2018, Мос­ква) — літературознавець, критик. Доктор філологічних наук (1976), професор (1992). Заслужений діяч науки РФ (1998). Член СП РФ (1982). Закін. Моск. університет (1952). Від 1956 працювала в Інституті світ. літ-ри РАН (Москва): 1998–2003 — завідувач відділу нац. літ-р, від 2003 — гол. н. с. Наукові дослідження: історія укр., рос. та ін. нац. літ-р, компаративістика, заг. проблеми теорії. Авторка числен. розвідок з укр. літ-ри кін. 19 — 20 ст., передмов до вибр. творів Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, П. Капельгородського. Виступала як перекладачка укр. худож. творів (зокрема М. Коцюбинського) російською мовою. Надрукувала в укр. та рос. наук. періодиці студії, познач. новими підходами до спадщини П. Тичини, — «За парадоксами бароко й футуризму» («Слово і час», 1997, № 10), «Миры Павла Тычины» («История на­цио­нальных литератур. Перечи­ты­вая и переосмысливая», вып. 3, Мос­ква, 1998), «Созвучность несозвучного» («Вопросы литературы», 1998, № 1–2), низку публікацій, присвяч. вивченню наук. спадщини Д. Чижевського, творчості Олександра Олеся, В. Винниченка. Н. — спів­авторка розділів, присвяч. укр. літературі в кн. «История советской многонациональной литературы» (т. 1, 5, 6; 1970–74) та «История всемирной лите­ра­туры» (т. 7, 1991; обидві — Мос­ква); учасниця колектив. пр. «У вінок Михайлу Коцюбинському» (1967), «Леся Українка. Публікації, статті, дослідження» (1973), «Теория и история литературы» (1985; усі — Київ) та ін., видань Австр., Нім., Чес., Словац. АН.

Завантажити статтю