НАЗА́РЕНКО Євгенія Володимирівна (13. 01. 1925, м. Ішим Урал., нині Тюмен. обл., РФ — 06. 10. 2004, Київ) — право­знавець. Доктор юридичних наук (1970), професор (1972). Навч. у Свердлов. юрид. ін­ституті (нині Єкатеринбург, РФ, 1942–44), закін. Київ. університет (1946), де від 1949 й працювала: 1970–75 і 1978–90 — проф., 1975–78 — завідувач кафедри теорії держави і права. Була на­ставником кількох поколінь вітчизн. право­знавців, однією з перших серед теоретиків права почала випускати навч. посібники українською мовою. Ви­ступала з лекціями з теорії права в університетах Чехії (Брно, 1971), Польщі (Краків, 1975), Словач­чини (Братислава, 1984). У 1994–99 — гол. н. с. Ін­ституту законодавства ВР України; від 2000 — професор кафедри теорії та історії держави і права Академії праці й соц. від­носин Федерації проф­спілок України (обидва — Київ). Осн. наук. інтереси Н. повʼязані з про­блемами теорії права, зокрема пита­н­нями правосві­домості, правової культури та правотворчості. Після проголоше­н­ня незалежності України 1991 у центрі її уваги були про­блеми систематизації і роз­витку нац. законодавства, його гармонізації з між­нар. правом.