Назаров В’ячеслав Євгенович — Енциклопедія Сучасної України

Назаров В’ячеслав Євгенович

НАЗА́РОВ В’ячеслав Євгенович (03. 02. 1954, м. Сталіно, нині Донецьк) – композитор. Чл. НСКУ (1981), НСКінУ (1993). Закін. Київ. консерваторію (1978; кл. М. Скорика). Відтоді – відп. секр. Донец. орг-ції СКУ. Від 1981 – на твор. роботі в Києві. Працює в різних муз. жанрах, серед яких – мюзикли, музика до фільмів і театр. вистав, симф., камерна та електронна музика. Н. прагне до несподів. сполучень інтонацій стародав. європ. музики 16–18 ст. із найсучаснішими засобами композитор. техніки. Автор музики до понад 40 фільмів (реж. В. Довгань, А. Матешко, М. Мащенко, О. Муратов, В. Підпалий, О. Фіалко та ін.), зокрема написав музику до фільмів В. Тодоровського «Катафалк» (1990, «Мосфільм», Ялтин. кіностудія худож. фільмів) і «Любов» (1991, кіностудії ім. М. Горького, «Зодіак», «ТТЛ»), які стали призерами багатьох Мкф. У жанрі муз. театру спів­працює з реж. І. Афанасьєвим, В. Гиричем, В. Малаховим, В. Шулаковим. У жанрі орган. музики відома концертна сюїта Н. для великого концерт. органа «Духовна музика» (1988; неодноразово виконували в різних концерт. залах Німеччини, Італії, Франції, Польщі, Росії, а також спеціально для Папи Івана-Павла II у палаці для аудієнцій у Ватикані). Пісні Н. звучали у виконанні І. Аллєгрової («Останнє танго в Парижі», «Мулен Руж»), Т. Гвердцителі («Чіо-Чіо-Сан»), Л. Гурченко («Чоловік середніх років» і «Осінній блюз» з к/ф «Імітатор», 1990, реж. О. Фіалко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), дуету Анисимових (пісня «А я поїду в село до діда»). У жанрах пісні, музики та оперети співпрацював із поетами О. Вратарьовим, Ю. Рибчинським, Ю. Рогозою. Здійснював муз. оформлення перших приват. телеканалів України «1+1» (1995–2000), «Інтер» (1996–2001). Автор Симф. фантазії до одного з перших заборонених рад. цензурою німих фільмів «Шкурник» (1929, реж. М. Шпиковський), який реставрований і показаний на відкритті Мкф «Молодість–2012» у Нац. опері України (Київ) у синхрон. супроводі симф. оркестру.

Тв.: опера «Звірі» (2014, лібрето Леся Подерв’янського); мюзикли – «Я – Київ» (1980, лібрето В. Коротича), «Золоте курча» (1982, лібрето В. Орлова), «Зойчина квартира» (1987, лібрето Ю. Рогози), «Ромео і Джульєтта» (2001, за В. Шекспіром), «Снігова королева» (2002, за Г.-К. Андерсеном; обидва – лібрето О. Вратарьова); для симф. оркестру – Поема (1977); для фортепіано з оркестром – Концертино (1978); для камер. оркестру – симф. «Бароко» (2-а ред. – 2003); для органа – «Духовна музика» (1988), поема «Понтій Пілат», Фантазія і фуга (обидва – 2003), Болеро (2004), «Біла симфонія» (2005); музика до мульт­фільмів (зокрема «Лис і дрізд», 1982, реж. В. Дахно, «Київнаукфільм»).

Літ.: Конькова Г. Открытость чувств, опора на фольклор // Муз. жизнь. 1981. № 20.

С. В. Тримбач

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
С. В. Тримбач . Назаров В’ячеслав Євгенович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71670 (дата звернення: 25.09.2021)