Назаров В’ячеслав Євгенович

НАЗА́РОВ Вʼячеслав Євгенович (03. 02. 1954, м. Сталіно, нині Донецьк) — композитор. Член НСКУ (1981), НСКінУ (1993). Закін. Київську консерваторію (1978; кл. М. Скорика). Від­тоді — відп. секр. Донец. організації СКУ. Від 1981 — на творчій роботі в Києві. Працює в різних муз. жанрах, серед яких — мюзикли, музика до фільмів і театр. ви­став, симф., камерна та електрон­на музика. Н. прагне до несподів. сполучень інтонацій стародав. європ. музики 16–18 ст. із найсучаснішими засобами композитор. техніки. Автор музики до понад 40 фільмів (реж. В. Довгань, А. Матешко, М. Мащенко, О. Муратов, В. Під­палий, О. Фіалко та ін.), зокрема написав музику до фільмів В. Тодоровського «Катафалк» (1990, «Мосфільм», Ялтин. кіностудія худож. фільмів) і «Любов» (1991, кіностудії ім. М. Горького, «Зодіак», «ТТЛ»), які стали призерами багатьох Мкф. У жанрі муз. театру спів­­працює з реж. І. Афанасьєвим, В. Гиричем, В. Малаховим, В. Шулаковим. У жанрі орган. музики ві­дома концертна сюїта Н. для великого концерт. органа «Духовна музика» (1988; неодноразово виконували в різних концерт. залах Німеч­чини, Італії, Франції, Польщі, Росії, а також спеціально для Папи Івана-Павла II у палаці для аудієнцій у Ватикані). Пісні Н. звучали у виконан­ні І. Ал­лєгрової («Остан­нє танго в Парижі», «Мулен Руж»), Т. Гвердцителі («Чіо-Чіо-Сан»), Л. Гурченко («Чоловік середніх років» і «Осін­ній блюз» з к/ф «Імітатор», 1990, реж. О. Фіалко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), дуету Анисимових (пісня «А я поїду в село до діда»). У жанрах пісні, музики та оперети спів­працював із поетами О. Вратарьовим, Ю. Рибчинським, Ю. Рогозою. Здійснював муз. оформле­н­ня перших приват. телека­налів України «1+1» (1995–2000), «Інтер» (1996–2001). Автор Симф. фантазії до одного з перших заборонених рад. цензурою німих фільмів «Шкурник» (1929, реж. М. Шпиковський), який ре­ставрований і показаний на від­крит­ті Мкф «Молодість–2012» у Нац. опері України (Київ) у синхрон. су­проводі симф. оркестру.

Завантажити статтю