Наймитські пісні — Енциклопедія Сучасної України

Наймитські пісні

НА́ЙМИТСЬКІ ПІСНІ́ – цикл соціально-побутових пісень, що вирізняються за тематикою і відображають різні форми найму та зміни форм винагороди за працю. Н. п. існували від початку становлення сусп. відносин і правових норм за часів феодалізму в Київ. Русі. Н. п. пов’я­зані із майновою нерівністю в міжродових патріархал. відносинах, із т. зв. приймацтвом, а також різними формами найму в соледобув. промислах, що були започатковані за часів Галиц.-Волин. князівства в 13 ст. (м. Коломия, нині Івано-Фр. обл.). Так з’явилися пісні про наймитування в чумац. валках (чумацькі пісні), козац. середовищі (козацькі пісні), на рибал. промислах (бурлац. пісні), у візництві, у с. госп-ві; за капіталіст. відносин чоловіків і жінок наймали на різний строк (строкар. пісні). Тематично споріднені з Н. п. заробітчанські пісні. За специф. умов розвитку фольк­лору та його особливостей давні пісні пристосовували до нових обставин, однак важко провести чіткі хронол. межі в зазначених темат. групах, і лише пісні про строкарство, цехові промисли в місті, про еміграцію можна віднести до конкрет. часу й обставин. Відсутність власної державності в Україні, комплекс усвідомленої залежності й страдниц­тва надали особливого семантич. значення Н. п. про соц. недолю та зумовили присутність мотивів наймитства в пісен. ліриці, напр., піснях про жін. долю, окремих групах обряд. пісень (весільні, жниварські пісні), що таким чином зближують Н. п. з названими жанрами й темат. циклами. Основою формування прошарку наймитів в Україні було село, тому й стиль Н. п. мало чим відрізняється від пісень укр. позаобряд. фольклору. Як і в ін. жанрах і темат. групах, у Н. п. виділяють домінантні сюжети з властивими їм силабіч. структурами вірша та мелодіями, що в процесі побутування зазнають варіант. видозмін, утворюючи пісенні парадигми. До найдавніших зразків Н. п., що мають безліч варіантів, можна віднести такі сюжети, як: «Вчора була суботонька,/ А завтра неділя,/ Чом у тебе, наймиточку, сорочка не біла?», «І ти наймит, і я наймит,/ Покиньмо служити», «А в неділю рано, як сонечко грало,/ Виряджала мати дочку в чужу стороночку», «Ненько ж моя рідна,/ Чого ж я невільна?/ Тоді, дочко, вільна будеш,/ Як строку добудеш», «Ой служив я/ Да й у богатиря/ Да й усе горе знаю», «Та немає гірш нікому,/ Як наймиту молодому». У Н. п. часто виступають взаємозамінні номінації: наймит, приймак, бурлак, козак, чумак та ін., що підтверджує різні істор. і соц. нашарування в цьому циклі пісень. Це також стосується їхньої поетики, структури, мелосу, яким притаманні всі можливі поет. тропи, форми вірша (ізосилабічні, гетеросилабічні), переважно дворядк. з повторами першого чи другого рядка, строфи з катеном та різними надскладовими додатками до осн. силабіч. структури вірша на зразок вигуків «ой», «гей», «да», «та», трирядк. строфи, різні форми виконання – сольні, хорові тощо. Нерегламентованість Н. п. конкрет. функціон. призначенням зумовлює рухливість і варіац. видозміни циклу, його зв’язки з іншими. Диференціюючим чинником стильових градацій Н. п. є регіон. приналежність кожного з варіантів пісен. парадигми, що адаптує ознаки локал. модусу мислення й виконавства: «Ой зацвіла калинонька коло перелазу» (с. Кам’янки Підволочис. р-ну Терноп. обл.); «Ой зацвіла черешенька близько перелазу» (с. Бистрик Бердичів. р-ну Житомир. обл.); «Ой хто не служив ой та й у багатиря» (с. Студеники Переяслав. р-ну Київ. обл.); «Ой як та сирота на світі бідує» (записала 1970 С. Грица від Д. Сокалюка в с. Шипинці Кіцман. р-ну Чернів. обл.). Сюжети і мелодії Н. п. широко використовували в укр. літ-рі та музиці: Т. Шевченко в поемі «Наймичка» та М. Вериківський в опері з тією ж назвою; І. Франко в пое­мі «Наймит» (з нар. переказів) і С. Людкевич у кантаті на ті ж слова; А. Головко в романі «Мати»; Л. Ревуцький в обробці «Ой гей, а хто горя не знає»; П. Козицький в обробці «Як у строк я пішла» тощо; в образотвор. мист-ві – І. Їжакевич, В. Касіян та ін. Тематично близькими до цієї групи пісень є емігрант. пісні, що утворюють окремий цикл наймит. та заробітчан. пісень. Емігрант. пісні виникли наприкінці 19 ст. під впливом розвитку капіталіст. відносин у селі, еміграції укр. насел. в Угорщину, Сербію, Росію, США, Канаду, Бразилію, Мексику та ін. Еміграція з України відбувалася переважно з Галичини, Буковини та Закарпаття, які перебували під владою Австро-Угорщини, Румунії. Тематика емігрант. пісень має сюжет. стрижень з опор. мотивами: а) роздуми і настрої, пов’язані з виїздом; б) подорож на чужину, тривоги в дорозі, переправа через океан; в) складні обставини життя у процесі освоєння нових земель; г) драм. переживання розлучених сімей, зниження моралі; ґ) успішне (або трагічне) повернення на батьківщину; д) адаптація на чужині, покращення матеріал. стану. Кожен сюжет. мотив утворює пісенну парадигму варіантів; ці ж мотиви можуть об’єднувати у більшому творі (напр., у популяр. пісні «Ой Канадо, Канадочко, яка ти зрадлива», відомій у різних варіантах). Цикл емігрант. пісень у мініатюрі репрезентує осн. стильові пласти традиц. укр. пісенності – епіку у вигляді масштаб. розповідей новеліст. характеру; рефлексійну лірику, яка тяжіє до традиц. лірич. пісенності; гуморист.-сатир. приспівки на теми емігрант. життя («Подме, хлопці, подме до той Гамерички», «Буд здрава, землице, іду к Америце», «Понад море, понад море, бридка хвиля тримат», «Жінко моя дорогая, що будем робити? Я погадав йти в Канаду, а тебе лишити», «Мій муж в Гамерице, вугля си приберат», «Серед Америки корчма мурована», «Як-єм ішов з Америки» та ін.). Вербал. мова, мелос емігрант. пісень зберігають генет. ознаки тих регіонів, звідки походять їх творці й носії (Лемківщина, Буковина, Прикарпаття). Звідси й виразні діалект­ні ознаки в мові, муз. стилі (напр., «Добре би нам било у той Гамерице»). У лексиці емігрант. пісень адаптовано чимало іншомов. слів, здебільшого англ., нім. походження, як-от: гавз (дім), шифа, дамшифа (корабель), шифкарта (квиток на пароплав), бас (наставник), унтир (підлеглий), фейт (вантаж), гунцут (негідник), файно (добре), пінєдзи (гроші) тощо, також угор., а особливо зх.-слов’ян.(словац., польс.) мов у зв’язку із сусідством зх.-укр. насел. з поляками, словаками, угорцями та їхнім взаєм. обміном пісен. творчістю. Мелодика та спосіб виконавства емігрант. пісень знач. мірою зближені з мелосом і характером виконавства названих народів, виявляють нахил до мажору й танц. ритмів, пришвидшених темпів. Переважає речитатив. тип співомовлення, значне місце посідають синкопи, десцендентні ритми ямбіч. нахилу, антиметаболи. В емігрант. піснях збільшена роль індивід. творчості, насамперед у складанні поет. текстів, які розспівують під давні мелодії, поширена фольклоризація пісень літ. походження. Як і в сучас. фольк­лорі, значне місце в емігрант. піснях посідають жартівл.-ґротескні настрої, що відображають нове світобачення творців, нерідко це «сміх крізь сльози». Новеліст., громад. змісту емігрант. співанки-хроніки складали у формі коломийок («А в том року вісімсотнім девятьдесять п’ятім» – про від’їзд до Бразилії). Емігрант. пісні-хроніки нерідко входили до репертуару зх.-укр. лірників. З емігрант. піснями тісно позв’язані укр. пісні про імміграцію, які виникали у середовищі іммігрантів або як ремінісценції пережитого в еміграції, маючи спільні генотипи з емігрант. піснями, ін. жанрами укр. фольклору («Співаймо, браття, а в тій Канаді», «Оженився Іван Булка, взяв си англічанку», «Канада є розширена, на цілий світ вихвалена» та ін.). Тема еміграції закарбована у славно­звіс. пісні «Чуєш, брате мій» (сл. Б. Лепкого, музика Л. Лепкого).

Літ.: Рудченко Н. Чумацкие народные песни. К., 1874; Васильев М. К вопросу о новых мотивах в малорусской народной поэзии (из украинских сахарозаводских песен) // Этногр. обозрение. 1897. Т. 33, № 2; Гнатюк В. М. Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності // Зап. НТШ. Л., 1902. Т. 50; Кузеля З. Причинки до студій над нашою еміграцією // Там само. 1911. Т. 105; Білецька В. Наймитські пісні // Етногр. вісн. 1929. Кн. 8; Поріцький А. Я. Побут сільськогосподарських робітників України в період капіталізму. К., 1964; Наймитські та заробітчанські пісні. К., 1975; Кобузан В. М., Чорна В. М. Заокеанська міграція слов’ян у ХІХ – на поч. ХХ ст. // НТЕ. 1989. № 6; Медвіцький Б. Збирання і вивчення українського фольк­лору в Канаді // Там само. 1991. № 2; Буд здрава, землице: Укр. нар. пісні про еміграцію. К., 1991; Грица С. Й. Міграції фольклору (З приводу іммігрантських пісень з Канади) // Фольклор українців поза межами України: Зб. наук. ст. К., 1992; Квітка К. Українські народні мелодії. Ч. 2. К., 2005.

С. Й. Грица

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
С. Й. Грица . Наймитські пісні // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71744 (дата звернення: 16.09.2021)