Наказний отаман — Енциклопедія Сучасної України

Наказний отаман

НАКАЗНИ́Й ОТАМА́Н – тимчасова командна посада в Армії Української Народної Республіки. Створ. відповідно до закону від 24 лютого 1919, ухваленого Радою нар. міністрів УНР. Її впровадження супроводжувала реформа в армії, розподіл і визначення обсягів прав та обов'яз­ків Головного отамана, Н. о. та військ. міністра. Н. о. фактично був заст. Гол. отамана і здійснював безпосереднє кер-во Дієвою армією УНР. До його компетенції належало ведення військ. операцій і упр. всіма галузями Дієвої армії. За Гол. отаманом залишено заг. кер-во ЗС. Детально права Н. о. визначено із посиланням на статті «Положенія о полевомъ управленіи войскъ въ военное время» (Петроградъ, 1914), виданого для рос. армії. 6 березня 1919 проведено черг. етап розмежування компетенції між Н. о. та військ. міністром. Обов'язки Н. о. виконували послідовно генерали О. Греков і О. Осецький. Останній перебував на цій посаді найдовше – від 15 квітня 1919 (залишаючись водночас командувачем Холм. групи військ) і до її скасування 19 липня 1919, коли відповідно до закону Директорії УНР одноосібне командування Дієвою армією повністю перейшло до компетенції Гол. отамана (на правах Верховного головнокомандувача), який до того здійснював лише нагляд за нею. Тоді ж реорганізовано штаб Дієвої армії, нач. якого передано певні функції Н. о. та створ. Військ. раду на чолі з Гол. отаманом військ УНР у складі військ. міністра, нач­штабу Дієвої армії, держ. інспекто­ра та представника від Кабінету нар. міністрів. Для ліквідації розформов. штабу Н. о. організов. спец. комісію на чолі з комендантом штабу Дієвої армії осавулом А. Климом. Після скасування посади Н. о. О. Осецького відряджено до Гол. упр. Генштабу.

Літ.: Литвин С. Суд історії: Симон Петлюра і петлюріана. К., 2001.

Т. В. Вронська


Покликання на статтю