Наконечний Олег Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Наконечний Олег Іванович

НАКОНЕ́ЧНИЙ Олег Іванович (31. 08. 1959, Київ) – композитор, музичний редактор. Чл. НСКУ (1994). Закін. муз.-пед. ф-т Київ. пед. ін-ту (1980), навч. у Харків. ін-ті мист-в (1983–85; кл. В. Бібика), закін. Київ. консерваторію (1988; кл. А. Штогаренка). 1986–2000 (з перервою) – муз. ред. Держтелерадіо України, 1990–91 – вид-ва «Музична Україна» (обидва – Київ). Від 2000 – на твор. роботі. Композитор. манері Н. притаманне гостро ритмізоване, контрастне зіставлення різних звук. світів, прагнення до експерименту. Композиційно його муз. твори ніби складені з окремих блоків, поєднаних спільною думкою і підпорядкованих одній ідеї.

Тв.: балет «Великий Мольн» (2004, за однойм. романом Алена-Фурньє); для симф. оркестру – «Празька серенада» (1993), «Балетна сюїта» (1994); вокал.-симф. – симф. кантата «І мертвим, і живим, і ненарожденним» (на сл. укр. поетів 18 і 19 ст., нар. укр. і лат. тексти, 1988), Камерна симф. для чол. голосу та симф. оркестру (2004, сл. С. Грабаря); для фортепіано – Соната (1991); для клавесина – концертна сюїта «Шість грацій Антуана Ватто» (1993); для арфи – Соната (1992); для хору без супроводу – 2 кантати («Скіфи», 1986, сл. Б. Мозолевського; 1990, сл. Є. Ростопчиної); романси на сл. Лесі Українки, А. Axмато­вої, М. Цвєтаєвої, О. Блока; електрон­на музика; естрадні пісні та інструм. композиції.

Літ.: Підлужна А. Музика живопису і живопис музики // УК. 2000. № 5–6.

А. А. Підлужна

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
А. А. Підлужна . Наконечний Олег Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71780 (дата звернення: 19.09.2021)