Наливайко Володимир Борисович — Енциклопедія Сучасної України

Наливайко Володимир Борисович

НАЛИВА́ЙКО Володимир Борисович (21. 01. 1946, Харків – 29. 07. 1982, там само) – композитор, музикознавець, педагог. Чл. СКУ (1975). Закін. Харків. ін-т мист-в (1969, кл. теорії музики; 1970, кл. композиції В. Нахабіна, Д. Клебанова). Відтоді викладав у Сіверсь­кодонец. муз. уч-щі (Ворошиловгр., нині Луган. обл.). 1972–82 працював концертмейстером у Харків. ін-ті та уч-щі культури. У творах Н. – філос. зміст, трагедійна тематика, іронія, пасіонарність муз. висловлювання, надзвичайна інтонац. експресія. Тв.: для симф. оркестру – Симф. (1966–67); для фортепіано і струн. оркестру – Концертино (1965); камерно-інструм. – Квінтет (1972); Скрипк. соната (1970); для фортепіано – цикли «Замальовки», «Па­м'я­ті Мусоргського» (обидва – 1964), «Бі­ла музика» (1965), «Дзвони» (1980), п'єси «Мерехтливі зірки» (1975) та ін.; хори та вокал. ансамблі без супроводу – на сл. В. Хлєбнікова (1971–75), Т. Шевченка (1976); романси та пісні на сл. А. Вознесенського, В. Камінського, Ш. Петефі, Ю. Стадниченка, Ю. Тувіма; вокал. цикли на сл. Г. Гайне, Ф. Тютчева; обробки нар. пісень.

М. Ю. Борисенко


Покликання на статтю