Налисник Юліан — Енциклопедія Сучасної України

Налисник Юліан

НАЛИ́СНИК Юліан (01. 07. 1890, с. Красна, нині Підкарп. воєводства, Польща – 22. 04. 1960, м. Нью-Йорк, США) – правознавець, громадський діяч. Закін. Укр. академ. г-зію (Львів), навч. у Львів. ун-ті. З поч. 1-ї світ. вій­ни вступив до Легіону УСС. 1916 потрапив у рос. полон. Наприкінці 1917 втік із Сибіру до Києва, де працював у МЗС УНР. Від 1919 – аташе Посольства УНР у Болгарії. 1921 повернувся до Галичини. Завершив юрид. освіту в Кракові, 1931 відкрив адвокат. контору в м. Дукля (нині Підкарп. воєводства). Водночас займався активною громад. роботою в рідному селі, зокрема заснував осередки т-в «Укр. нар. дім» і «Сільс. господар», за що з поч. 2-ї світ. вій­ни у вересні 1939 був заарешт. польс. владою, однак незабаром звільнений. 1944 виїхав до Австрії, 1949 – до США. Від 1950 – голова 1-го відділу, від 1958 – гол. управи Орг-ції оборони Лемківщини (також очолював її Видавн. колегію). Автор спогадів «Перше посольство української держави в Болгарії» // «Червона калина: Історичний календар-альманах на 1939 рік» (Л., 1938, т. 18; передрук – «Робота не пішла намарне: спогади про посольство УНР в Болгарії 1919–1921 рр.» // «Україна дипломатична», К., 2000, вип. 1), «Перше міністерство закордонних справ України та перше посольство України в Болгарії» // «Правничий вісник», 1963, кн. 2.

Літ.: Д-р Юліян Налисник: Посмертна згадка // Свобода. 1960, 4 трав.

І. Д. Красовський


Покликання на статтю