Неформальні об’єднання дітей і молоді — Енциклопедія Сучасної України

Неформальні об’єднання дітей і молоді

НЕФОРМА́ЛЬНІ ОБ’Є́ДНАННЯ ДІТЕ́Й І МО́ЛОДІ – об’єднання, що виникають самочинно, стихійно і не мають офіційно зафіксованої та закріпленої законодавством чи підзаконними актами структури. Права та обов’язки чл. таких груп більш аморфні й невизначені, а способи їхньої реалізації менш конкретні, ніж у формал. групах. Гол. засобами контролю в Н. о. д. і м. є звичаї, традиції, груп. звички, зафіксов. у громадській думці. Це засоби психол. і морал. впливу, хоча у деяких випадках вони регулюють поведінку особистості значно жорсткіше, ніж юрид. чи адміністративні. Неформал. об’єд­нання мають значну популярність у підлітк. і молодіж. середовищах країн Європи й Америки. Пік їхньої активності припав на 1980–90-і рр. У колиш. СРСР внаслідок заборони діяльності неформал. молодіж. груп і різних екстреміст. дій окремих молодіж. угруповань у 1970–80-х рр. «неформалів» зазвичай сприймали негативно. Однак Н. о. д. і м., окрім занадто агресив., загалом виконують важливу функцію у соц. розвитку підлітка. Для більшості сучас. підлітків 12–17 р. вони є частиною реал. життєвого простору та впливають на вибір друзів і стосунки з оточенням Як реальність сусп. буття протягом кількох остан. десятиріч у посттоталітар. державах з їхніми соц. негараздами, нині ці об’єднання стають більш агресивними та ірраціональними. Соціологи виокремлюють 4 осн. типи Н. о. д. і м. з різними мотивами вступу до них: спрямов. на індивід. самовираження та міжособистісне спілкування з людьми, які поділяють їхні погляди та переконання (репери, панки, гіппі, екстремали, металісти); на агресивну поведінку, прагнення висловити протест і відчути свою незалежність (скінхеди, футбол. фанати, панки, гіппі); на активну діяльність (екстремали, графітчики, футбол. фанати, рокери, байкери); на зовн. прояви приналежності до групи, соц. саморепрезентацію, прагнення виділитися, не бути як всі (гіппі, кислотники, панки, толкієністи та ін.). Серед антисоц. угруповань і деструктив. сект – енергети, сатаністи, скінхеди. Енергети орієнтовані на пошук цінностей у містич. традиціях, захоплюються філософією, чорною та білою магіями. У прагненні пізнати себе та світ практикують самогубства як засіб зазирнути в ін. світ, у який вони вірять більше, ніж у реальний. Світогляду сатаністів притаманна ірраціональність, їх також називають блекстерами (від назви найжорсткішого напряму в рок-металі – блеку). «Блекметал» поєднує традиції язичництва, агресію та протистояння християнству, його прихильники зазвичай використовують чорний одяг і прикрашають груди перевернутим хрестом або пентаграмою. Скінхеди з’явилися у країнах СРСР наприкінці 1980-х рр. До них приєднуються зазвичай юнаки із невдалих сімей, які намагаються знайти винних у злиднях і вбачають їх у чорношкірих чи євреях, хоча загалом є політично незаангажованими (гол. ідея скінхедів втілена у гаслі «влада – білим!»). Вивчення структури груп. відносин має давню історію в зарубіж. соціології та соц. психології. Саме виокремлення формал. і неформал. груп є найбільшим відкриттям теорії людських відносин амер. психолога і соціолога Е. Мейо. Гол. характеристика неформал. груп – міжособистісне спілкування, що базується на неформал. орг-ції та контролі. Деякі дослідники вважають, що там, де формал. тео­рія та орг-ція не охоплюють соц. відносин, це робить неформал. орг-ція. На їхню думку, це людський протест проти знеособлених принципів і остан. притулок для індивідуальності. Відомі амер. фахівці у галузі упр. М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі визначили гол. потреби, що зумовлюють вступ людини до неформал. групи: у допомозі, у захисті, в інформації, у тісному спілкуванні та симпатії. Див. також Молодіжні субкультури.

Літ.: Р. Е. Beker, H. P. Dhingra. Religious Involvement and Volunteering for Civil So­ciety // Sociology of Religion. 2001. Vol. 62, Issue 3; Федотова А. В. Неформальные молодежные группы в современной под­ростковой субкультуре // Начал. школа плюс до и после. 2004. № 3.

Р. А. Науменко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Р. А. Науменко . Неформальні об’єднання дітей і молоді // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71893 (дата звернення: 16.09.2021)