Нечаєв Олексій Васильович

НЕЧА́ЄВ Олексій Васильович (19 (31). 01. 1864, м. Казань, Росія – 26. 08(08. 09). 1915, Петроград, нині С.-Пе­тербург) – геолог, мінералог, стратиграф-палеонтолог. Закін. Казан. ун-т (1887), де й був залишений професор. стипендіатом, а 1895 затверджений приват-доц., у травні 1898 – екстраординар. проф. каф. мінералогії та геології. 1895 на основі монографії «Фауна пермских отложений восточной полосы Европейской России» (1894) захистив магістер., а 1898 на основі монографії «Фауна эоце­новых отложений по Волге между Саратовым и Цари­ци­ным» (1897; обидві – Казань) – доктор. дисертації. У листопаді 1898 призначений ординар. проф. каф. мінералогії та геології Київ. політех. ін-ту, де також створив мінералог. музей і геол.-мінералог. кабінет, а за сумісн. 1903–11 очолював хім. ф-т. 1911 звільнений з роботи за критику уряд. політики. Відтоді постійно мешкав у Петрограді. Водночас 1895–1915 був співроб. Геолкому: від 1912 – штат. геолог. Детально вивчив і палеонтологічно обґрунтував відклади перм. системи в Казан. і В'ятській губ., виокремив у них відділи і яруси, відкрив і палеонтологічно обґрунтував палеоцен. відклади на Нижньому Поволжі. Здійснив геол. зйомку 129-го і 130-го аркушів десятиверст. геол. карти Європ. Росії.

Пр.: Общий взгляд на историю естес­твенно-научной мысли. Казань, 1896; Кристаллография и минералогия. К., 1900; 1901; Серно-соляные ключи близ Богоявленского завода. С.-Пе­тербург, 1907; Минералогия. К., 1908; 1912; Кристаллография. К., 1908; 1910; 1913; Учебник природоведения. К., 1911 (спів­авт.); Фауна пермских отложений востока и крайнего севера Европейской России. Brachiopoda // Тр. Геол. ком. 1911. Вып. 61; Минералогия и геология для средних учебных заведений. К., 1912; Геологические исследования северной части Самарской губернии. С.-Пе­тербург, 1913 (спів­авт.); Месторождение графита на севере Зайсанского уезда. Петроград, 1915.

Літ.: Янишевский М. Э. Алексей Васильевич Нечаев // Изв. Геол. ком-та. 1915. Т. 34, № 10.

Д. Є. Макаренко