Нечай Степан Омелянович — Енциклопедія Сучасної України

Нечай Степан Омелянович

НЕЧА́Й Степан Омелянович (11. 11. 1941, м. Зборів Терноп. обл. – 19. 05. 2003, Тернопіль) – живописець. Чоловік С. Нечай-Сороки. Засл. художник України (2000). Чл. НСХУ (1976). Закін. Київ. худож. ін-т (1972; викл. В. Костецький, А. Пламеницький, В. Шаталін). Відтоді працював на Терноп. худож.-вироб. комбінаті Худож. фонду України. Учасник міських, обл., всеукр., зарубіж. мист. виставок від 1973. Персон. – у Тернополі (1991–92, посмертні – 2006, 2011, 2016), Хмельницькому (2012, посмертна). Осн. галузь – станк. живопис (темат. картина, пейзаж, портрет, натюрморт) у реаліст. стилі.

Тв.: «Червона дванадцятка», «Весна на Поділлі» (обидва – 1974), «Листи живим» (1975), «Розмова про землю», «І. Брикса» (обидва – 1977), «На трасі газопроводу “Союз”» (1978), «Чемпіон тундри», «Березові тіні» (обидва – 1979), «Перші жнива» (1980), «Переможець соцзмагань» (1981), «Натюрморт із трояндами» (1983), «На Західному напрямку» (1984), «Солдатки», «С. Хомський» (обидва – 1985), «А. Карпенко» (1986), «Діалог» (1988), «Тяжкі колоски» (1989), «Церква у Плугові» (1992), «С. Крушельницька» (1997), «Під Берестечком» (1998), «Останній сніг» (1999); діорами – «Спалення села» (1986–87, Музей «Молотківська трагедія», с. Молотків Лановец. р-ну Терноп. обл.), «Зборівська битва» (1993–95, Музей «Зборівська битва», м. Зборів, разом із дружиною).

Літ.: Дуда І. Степан Нечай // Тернопіль. 1994. № 2–3; Мистці Тернопільщини: Бібліогр. покажч. Т., 2015.

І. М. Дуда

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
І. М. Дуда . Нечай Степан Омелянович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71943 (дата звернення: 24.09.2021)