Нечвоглод Микола Миколайович — Енциклопедія Сучасної України

Нечвоглод Микола Миколайович

НЕЧВОГЛО́Д Микола Миколайович (30. 11. 1934, с. Велика Писарівка, нині смт Охтир. р-ну Сум. обл. – 30. 09. 2020, Київ) – графік, живописець. Чоловік Ф. Калюжної. Засл. художник України (2013). Мист. премія ім. О. Данченка (2008). Чл. НСХУ (1984). Навч. приватно у П. Обідня (Велика Писарівка, 1950-і рр.), закін. Київ. полігр. ф-т Укр. полігр. ін-ту (1971; викл. Б. Валуєнко, М. Іванов). Працював у Києві: 1961–85 – художник з реклами; нештат. художник вид-в «Радянський письменник», «Наукова думка», «Здоров’я», «Реклама»; 1967–80, 1985–87 – гол. художник Творчо-вироб. об’єдн. «Художник», 1988 – у графіч. цеху комбінату; на твор. роботі. Учасник міських, обл., всеукр., всесоюз., міжнар. мист. виставок від 1952. Персон. – у Києві (1991, 1995–2001, 2003, 2005, 2010). Осн. техніки: літографія, ліногравюра, сепія, акварель, пастель, сангіна, олія. Портрети, пейзажі Н. відзначаються ліричністю. Деякі твори зберігаються у Сум., Черкас., Кропивн. ХМ. При Великописарів. школі мист-в 2012 відкрито Картинну галерею Н. (подарував 150 робіт).

Тв.: живопис – «Перші черешні» (1983), «Зима під Києвом» (1985), серія «Кара-Даг», «Ай-Петрі» (усі – 1987), «Прикордонними стежками» (1989), «Ворскла весною» (1997), «Ялта зимою» (1998), «Зима в Карпатах» (1999), «Північний Кавказ» (2000), «П. Калнишевський» (2007), «Козацький край» (2009), «Жайворонки в небі» (2010), «Університет ім. Т. Шевченка» (2011); графіка – серії рисунків «Письменники», «Прикордонними стежками» (обидві – 1990-і рр.); акварелі – «Лисяча бухта», «Гора Кошка в Симеїзі» (обидві – 1990), «Осінь у Карпатах», «Ялта зимою» (обидві – 1998), «Північний Кавказ» (2000), «Вітер з моря», «Кавказькі гори», «Берег моря в Євпаторії», «Бухта А. Чехова», «Рання весна у Пущі-Водиці», «Околиці Переяслава-Хмельницького», «Сонячне Закарпаття», «Осінь у Закарпатті», «Тихе подвір’я», «Пасіка у лісі», «На старій Татарці», «Мости в Гідропарку», «Натюрморт із гарбузом»; кольор. ліногравюри – «Орлина сім’я», «На пасіці», «Хімік», «Горобина», «Дари літа», «Лелеки», «Вівці мої, вівці...» (усі – 2000-і рр.).

Літ.: Микола Нечвоглод: Буклет. К., 1991; Волосенко В. Тиха оповідь // КіЖ. 1995, 4 квіт.; Ткаченко П. Мелодії кольору // Вітчизна. 1997. № 5–6; Шевченко М. Вся дивовижа всесвіту в мені // Селян. правда. 2009, 6 жовт.; Л. Б. Творчими стежками (М. Нечвоглоду – 75) // ОМ. 2009. № 4 – 2010. № 1; Єфремова В. «Враження юності я зберігаю протягом усього життя...» // Справи сімейні. 2010. № 3; Ткаченко П. Етюди з рідного краю // ДУ. 2010, 14 трав.; Микола Нечвоглод. Живопис. Рисунок. Естамп. Літографія. С., 2011; Невичерпна скарбниця / Інтерв’ю у М. Нечвоглода взяв І. М. Рішняк // Гетьман. 2012. № 2; Єфремова В. Землякам від щирого серця... // КіЖ. 2012, 15 черв.

В. О. Єфремова

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. О. Єфремова . Нечвоглод Микола Миколайович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71952 (дата звернення: 20.09.2021)