Нечепоренко Павло Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Нечепоренко Павло Іванович

НЕЧЕПОРЕ́НКО Павло Іванович (18(31). 08. 1916, м. Чигирин, нині Черкас. обл. – 27. 03. 2009, Москва) – балалаєчник, диригент, педагог. Проф. (1976). Нар. арт. СРСР (1989). Сталін. премія (1952). Лауреат Всесоюз. конкурсу музикантів-виконавців на нар. інструментах (1939, 1-а премія). На балалайці почав грати з раннього дитинства. Закін. Ленінгр. муз. уч-ще (нині С.-Пе­тербург, 1939; кл. В. Домбровського) й консерваторію (1949). У 1941–45 – соліст Центр. ансамблю ВМФ, згодом Ансамблю Балт. флоту. 1949–51 очолював Оркестр нар. інструментів Ленінгр. радіо­комітету. Від 1952 – соліст Держконцерту СРСР, водночас до 1953 був заст. худож. кер. Держ. рос. нар. оркестру ім. М. Осипова. Від 1959 – викл. Рос. академії музики ім. Гнесіних (усі – Москва). Н. – музикант класич. напряму виконавства на нар. інструментах, віртуоз. Виконав. манері притаманні художня довершеність, технічність, легкість. Відкрив нові виражал. можливості балалайки, використовував прийоми гри на скрипці, віолончелі, контрабасі, гітарі. Здійснив низку перекладень для балалайки творів М. Будашкіна, С. Василенка та ін.

Пр.: Играй, певунья-балалайка! // Сов. эстрада и цирк. 1969. № 6; Школа игры на балалайке. Москва, 2001.

Літ.: Беляев А. П. Нечепоренко // Муз. жизнь. 1967. № 6.

І. М. Лисенко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
І. М. Лисенко . Нечепоренко Павло Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71957 (дата звернення: 24.09.2021)