НЕЧЕПОРЕ́НКО Павло Іванович (18(31). 08. 1916, м. Чигирин, нині Черкас. обл. — 27. 03. 2009, Москва) — балалаєчник, диригент, педагог. Професор (1976). Народний артист СРСР (1989). Сталінcька премія (1952). Лауреат Всесоюз. конкурсу музикантів-виконавців на нар. інструментах (1939, 1-а премія). На балалайці почав грати з ран­нього дитинства. Закін. Ленінгр. муз. училище (нині С.-Пе­тербург, 1939; кл. В. Домбровського) й консерваторію (1949). У 1941–45 — соліст Центр. ансамблю ВМФ, згодом Ансамблю Балт. флоту. 1949–51 очолював Оркестр нар. інструментів Ленінгр. радіо­комітету. Від 1952 — соліст Держконцерту СРСР, водночас до 1953 був заст. худож. кер. Держ. рос. нар. оркестру ім. М. Осипова. Від 1959 — викладач Рос. академії музики ім. Гнесіних (усі — Москва). Н. — музикант класич. напряму виконавства на нар. інструментах, віртуоз. Виконав. манері притаман­ні художня довершеність, технічність, легкість. Від­крив нові виражал. можливості балалайки, використовував при­йоми гри на скрипці, віолончелі, контрабасі, гітарі. Здійснив низку пере­кладень для балалайки творів М. Будашкіна, С. Василенка та ін.