Нечипоренко Іван Григорович — Енциклопедія Сучасної України

Нечипоренко Іван Григорович

НЕЧИПОРЕ́НКО Іван Григорович (05. 11. 1929, с. Пролетарське, нині Поліське Новгород-Сівер. р-ну Черніг. обл. – 15. 03. 2002, м. Богуслав, похов. у м. Боярка Київ. обл.) – художник декоративного ткацтва. Брат С. Нечипоренка. Чл. НСХУ (1979), НСМНМУ (1990). Засл. майстер нар. творчості України (1997). Премії рад. профспілок (1988), ім. К. Білокур (1996). Золота (1977), срібна (1968) та бронз. (1973, 1978) медалі ВДНГ СРСР та УРСР. Держ. нагороди СРСР. Закін. Кролевец. технікум худож. промислів (Сум. обл., 1950), Моск. технол. ін-т місц. пром-сті (1968). Від 1950 працював у Харків. пром. артілі «Зірка», від 1952 – в богуслав. артілі «Перемога» (від 1960 – Богуслав. ф-ка худож. виробів): від 1956 – нач. ткац. цеху, від 1959 – тех. кер. артілі, від 1961 – гол. інж. ф-ки, 1980–92 – твор. майстер. Розробив і впровадив у вироб-во нову технологію виготовлення узор. тканин (1955), яку використовували на підпр-вах України, Молдови, РФ, Білорусі; удосконалив ткац. верстат. Завдяки діяльності Н. від серед. 1960-х рр. активно розвивався ткац. промисел Богу­славщини, що сприяло загал. піднесенню цього твор. напряму на Київщині й визначило його вагоме місце в історії укр. нац. культури. Твори Н. вирізняються декоративністю, своєрід. колоритом, вишуканістю композицій. Учасник всеукр., всесоюз. та міжнар. виставок від 1959. Персон. – у м. Канів (Черкас. обл., 1981), Києві (1996). Окремі роботи зберігаються в Нац. музеї укр. нар. декор. мист-ва (Київ), МЕХП (Львів), Нац. істор.-етногр. заповіднику «Переяслав», Музеї історії Богуславщини, Білоцерків. краєзн. музеї (усі – Київ. обл.), Канів. музеї нар. декор. мист-ва (Черкас. обл.), Рос. етногр. музеї (С.-Пе­тербург).

Тв.: рушники – «Цвіт калини» (1968), «Горлиця» (1983), «Червоні квіти» (1989), «Реп'яшок», «Вогник», «Калачик» (усі – 1990), «Материнські сльози» (1991), «Серпневий» (1992), «Боже, Україну збережи...», «Колоски» (обидва – 1993), «Пророче наш – моя ти доню (Т. Шевченко)» (1994), «Казковий» (1996); скатертини – «Мелодія» (1973), «Лісова казка» (1981), «Святкова» (1990); налавники – «Південні мотиви» (1976), «Лісовий» (1978); портьєри – «Полудень» (1985), «Зимовий світанок», «Солов'ї» (обидві – 1990); настільник «Богуславський» (1985); наволочка «Снопи» (1989).

Літ.: Історія українського мистецтва. Т. 6. К., 1968; Українські радянські художники: Довід. К., 1972; Сучасні українські художні тканини. К., 1975; Бутник-Сіверський Б. С. Українське радянське народне мистецтво 1941–1967. К., 1979; Художні промисли України. К., 1979; Данченко О. С. Народні майстри. К., 1982; Жук А. К. Сучасні українські художні тканини. К., 1985; Нестеренко П. Десять майстрів, що потрясли Київ // Вечір. Київ. 1996, 31 серп.

Т. С. Нечипоренко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Т. С. Нечипоренко . Нечипоренко Іван Григорович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71972 (дата звернення: 22.10.2021)