Нечипоренко Олександр Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Нечипоренко Олександр Іванович

НЕЧИПОРЕ́НКО Олександр Іванович (29. 03. 1959, с. Крукеничі, нині Яворів. р-ну Львів. обл. – 15. 08. 2017, Полтава, похов. у с. Абазівка Полтав. р-ну Полтав. обл.) – художник декоративно-ужиткового мистецтва, дизайнер, живописець. Чоловік Н. Панченко. Чл. НСХУ (1990). Закін. Львів. ін-т приклад. і декор. мист-ва (1982; викл. Б. Галицький, Ю. Скандаков). На твор. роботі. Розробляв проекти музей. експозицій та пам’ятників, створював панно та живописні полотна. Окремі роботи зберігаються у Полтав. краєзн. музеї.

Тв.: проекти – автовокзалу (1984, спів­авт.), реконструкція інтер’єру поштамту (1986), експозиції відділу нар. мист-ва краєзн. музею (1987), оформлення ін­тер’єру кінотеатру «Алмаз» (1990), па­м’ятника до 1100-ліття Полтави (1999), Музею-аудиторії Р. Кириченко (2003), Музею «Поле Полтав. битви» (2008; усі – Полтава), Великосорочин. літ.-мемор. музею М. Гоголя (Миргород. р-н Полтав. обл., 2009); панно «Писанка» (2000); картина «Козак Мамай» (2010).

Літ.: Орлова О. Повнії чари // Рідний край. 2006. № 1.

Ю. О. Самойленко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Ю. О. Самойленко . Нечипоренко Олександр Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71975 (дата звернення: 24.09.2021)