Нечипоренко Олена Генріхівна — Енциклопедія Сучасної України

Нечипоренко Олена Генріхівна

НЕЧИПОРЕ́НКО Олена Генріхівна (18. 09. 1953, Київ – 05. 07. 2012, там само) – живописець. Дочка Г. Нечипоренка та М. Григор’євої, дружина Сергія, мати Анастасії Молодчикових, онука С. Григор’єва та Л. Григор’євої-Стелецької, правнучка Г. Стелецького. Чл. НСХУ (1983–2007). Закін. Респ. художню середню школу ім. Т. Шевченка (Київ, 1972; викл. Є. Гончаренко, М. Григор’єва, В. Самохін), навч. 1973–80 у С. Григор’єва. Відтоді – на твор. роботі. Учасниця міських, всеукр. і зарубіж. мист. виставок від 1979. Персон. – у Києві (1983). Творчість Н. позначена впливом імпресіонізму, представлена переважно натюрмортами та пейзажами. У роботах домінує емоц. сприйняття; ліричні краєвиди з натяком на філос. сприйняття дійсності. Разом із чоловіком взяла участь у виготовленні ландшафт. діорам для краєзн. музеїв Луганська (1987–90), Рахова (Закарп. обл., 1990–91).

Тв.: «Сергійкові канікули» (1974), «Подарунок мамі» (1975), «Іркутське літо» (1976), «У рідному краю», «Дніпровські простори» (обидва – 1977), «Поблизу Києва», «Дитинство» (обидва – 1978), «Вітер весни», «Хвіртка», «Весна прийшла» (усі – 1979), «Осінній наспів», «Вечірній натюрморт», «Моє місто» (усі – 1980), «Стара сосна», «Ранок на Дніпрі» (обидва – 1982), «Рідна земля», «Сінокіс» (обидва – 1984), «Квіти і фрукти» (1990), «Натюрморт із фруктами» (1992).

І. М. Григор’єв

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
І. М. Григор’єв . Нечипоренко Олена Генріхівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71978 (дата звернення: 28.09.2021)