Нижанківська Меланія Ільківна — Енциклопедія Сучасної України

Нижанківська Меланія Ільківна

НИЖАНКІ́ВСЬКА Меланія Ільківна (07. 03. 1898, м. Радівці, Буковина, нині Румунія – 01. 06. 1973, м. Бльож, Бельгія) – журналістка, письменниця. Дочка І. Семаки, дружина Нес­тора, мати Олега Нижанківсь­ких, бабуся Л.-А. Нижанківської-Кукс. Навч. у Кіцмані (нині Чернів. обл.), Чернівцях і Відні. 1919 в О. Бачинської в Стрию (нині Львів. обл.) по­знайомилася зі своїм майбут. чоловіком. 1920–23 подружжя мешкало у Відні, потім переїхало до Праги, де Н. закін. ВШ сусп. опіки (1929). Писала вірші укр. та нім. мовами (також вільно володіла польс. та франц.), деякі з них поклав на музику Н. Нижанківський. Від 1929 – у Львові. На сторінках часописів «Жінка», «На­зустріч», «Нова хата» Н. друкувала рец. на твори укр. письменниць – Дарії Віконської, Ірини Вільде, Катрі Гриневичевої, Н. Ко­ролевої, Олени Ржепецької, на муз. концерти М. Кравців, Г. Ле­вицької, І. Шмериковської-Прий­макової, Є. Козулькевича, Л. Ко­лесси, нариси про композиторів Я. Барнича, С. Лукіянович-Туркевич, відгуки про театр. вистави. Її рец. є багатим джерелом для вивчення муз.-концерт. життя краю й заслуговують на широке впровадження їх в укр. музикозн. і культурол. обіг. Вона також авторка нарису «Космацьке весіл­ля» («Нова хата», 1932, ч. 7–8), що містив сценарій давнього гуцул. дійства. У січні 1940 виїхала з родиною до табору для переселенців у Лодзі (Польща), після смер­ті чоловіка переїхала до Кракова, а потім – до матері в Прагу. За­арешт. тут 1945 більшовиками на кілька місяців, за час її відсутно­сті був знищений рукопис. муз. доробок Н. Нижанківського, який вона зберігала. Після завершен­ня 2-ї світ. вій­ни перебувала де­який час у таборі для переміщ. осіб у Німеччині, згодом оселилася в Бельгії. Проживала у будинку для самотніх, займалася твор. та громад. діяльністю. 1968 подорожувала США: перебувала в Лос-Анджелесі та Сан-Дієґо, брала участь у літ. зустрічах, популяризувала укр. книги. Виїжджаючи щороку влітку до Женеви, де мешкав син із родиною, ор­га­нізовувала зустрічі з укр. емігрантами. Н. листувалася з Л. Бу­ра­чинською, письменниками Д. Гу­менною, Я. Острук, С. Парфанович, В. Софронівим-Левицьким, С. Лукіянович-Туркевич, написала рец. на кн. «Мисливські оповідання» Р. Купчинського, «Р–33» Н. Ріпецького, «Ніч проминула» В. Радзикевича, біогр. повість «На зеленій Буковині», оповідан­ня «Ангелик», «Гуртожиткове свят­кування», «Гуцул», «Жовті нар­ци­си», «Інтерв'ю із сама з собою», «Олена – дружина шахтаря», «Ски­тальчі долі» та ін., що опубл. в укр. еміграц. періодиці – часописах «Промінь», «Новий шлях», «Жіночий світ», «Наше життя», «Гомін України».

Літ.: Коленська Л. Голубі листи // Свобода. 1973. Ч. 136, 137; Туркевич-Лукія­нович С. Меланія Семака-Нижанківсь­ка // Наше життя. 1974. Ч. 2; Булка Ю. Нестор Нижанківський. Життя і творчість. Л.; Нью-Йорк, 1997; Молчко У. Музично-критичні статті Меланії Нижанків­ської на сторінках журналу «Нова хата» // Вісн. Прикарп. ун-ту. Мистецтвознавство. 2008. Вип. 12–13; Її ж. Концертне життя Львова початку ХХ сторіччя в рецензіях Меланії Нижанківської // Українська куль­тура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Наук. зб. Р., 2015. Вип. 21; Її ж. Музично-­критична публіцистика Меланії Нижанківської: Навч. посіб. Дрогобич, 2015.

М. М. Комариця

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю