Нижнє Висоцьке — Енциклопедія Сучасної України

Нижнє Висоцьке

НИ́ЖНЄ ВИСО́ЦЬКЕ (до 1946 – Висоцьке Нижнє) – село Самбірського (до липня 2020 – Турківського) району Львів­сь­кої області. 2020 Нижньовисоц. сільс. раду (підпорядк. села Заріччя, Ропавсь­ке, Штуковець і Яблунів) зараховано до Борин. громади. Н. В. знаходиться на лівому березі р. Стрий (притока Дністра), у місці впадіння малої р. Гнила (ін. назва – Бітлянка), що обрамлена горами Гашка, Діл, Зубовець, Облажче, Сип­лив­ка, Ясовець, Менчівий і Чорна. Лежить за декілька кіломет­рів від укр.-польс. кордону та межі із Закарп. обл., 158 км від обл. центру та 19 км від райцентру. За бл. 10 км на Пд., на обох берегах Стрию – с. Верхнє Висоцьке (до 1946 – Висоцьке Вижнє). Пл. Н. В. 2,5 км2. За переписом насел. 2001, проживали 755 осіб; станом на 2019 – 1156 осіб; переважно українці. Окремі частини села: Кальварія, Кружки, Купина, Гусаковень (Горішній Кінець), Центр (Нижній Кінець), Млаки, Кубановець, Цв’ян­ковець. Проходять шосейні дороги Бориня–Матків і Карпат­ське–Багнувате. За нар. переказами, засновником села був пан Височанський. За ін. версією, назву виводять від слова «височани» – тобто тих, які живуть високо в горах. Вперше згадується у писем. джерелах 1530. У 1765 було 50 дворів, проживали 147 осіб; 1869 – відповідно 184 і 1001. Мешканці займалися землеробством і тваринництвом, заготовленням лісу, виробленням балок, лат, гонт. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. В. відійшло до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1854–67 – село Борин., 1867–1939 – Турків. пов. 1884 відкрито першу громад. однокласну укр. школу (до цього діяла парафіяльна). На поч. 20 ст. більшість жит. були греко-католиками, нараховувалося 7 римо-католиків і 123 юдеї. 1904 відкрито дім служебниць (кляштор) Пресвятої Діви Марії. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 – у складі ЗУНР. 1919–39 – знову під владою Польщі. 1920–31 – село Стані­слав., 1931–39 – Львів. воєводств. Н. В. належало до ґміни Бориня. Існувала ґміна Висоцько Вижне. У вересні 1939 село зайняли рад. війська. 1939–59 – у складі Дрогоб., від 1959 – Львів. обл.; від 17 до 26 січня 1940 – Висоц., відтоді до 1959 – Борин., 1959–2020 – Турків., від 2020 – Самбір. р-нів. Від червня 1941 до липня 1944 – під нім. окупацією. Нацисти розстріляли 77 осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Нині функціонують навч.-вихов. комп­лекс; Нар. дім, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. У Н. В. є 2 па­м’ят­ки арх-ри нац. значення: церква Зіслання Святого Духа (1814) та дзвіниця (1905). Храм тризрубний і триверхий бойків. типу. Квад­ратні зруби увінчані 3-ма високими багатозалом. верхами: над бабинцем і навою – 3 восьмерики на 4-х четвериках, над вівтарем – 2 восьмерики на 4-х четвериках. Храм оперізує широке піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. Під піддашшям, по обидва боки вівтаря, сховані невеликі прямокутні ризниці. 2002 до бабинця прибудовано великий гранчастий ґанок. Три­ярусна дзвіниця, що завершена цибулястою банею на восьмерику з оригін. хрестом, розташ. на Зх. від храму. 2000 у селі також зведено церкву Вознесіння Господнього. У Верхньому Висоць­кому охороняються па­м’ятки арх-ри нац. значення церква Різдва Богородиці (16–18 ст., мурована) та дзвіниця (1899); у Яблуневі місц. значення – церква Благовіщення Пресвятої Богородиці та дзвіниця (1834; усі – дерев’яні). 2005 на місц. цвинтарі встановлено па­м’ят­ник героям УПА, 2008 на вершині г. Чорна – пам’ятник борцям за волю України.

Літ.: Юсипович І. Турківщина за завісою століть. Л., 1993; Гайда Ю. Турківщина: Природа і люди. Уж., 1998; Гайда Ю., Шуптар В. Турківщина: Історія населених пунктів. Уж., 2002; Слободян В. Церкви Турківського району. Л., 2003.

Н. І. Гусак

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Н. І. Гусак . Нижнє Висоцьке // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72077 (дата звернення: 27.09.2021)