Нижнє Гусне — Енциклопедія Сучасної України

Нижнє Гусне

НИ́ЖНЄ ГУ́СНЕ (до 1946 – Гусне Нижнє, 1946–2008 – Нижнє Гусине) – село Самбірського (до липня 2020 – Турківського) району Львівської об­ла­сті. 2020 у складі Верхньогуснен. сільс. ради зараховано до Борин. громади. Н. Г., що практично зливається на Пд. із с. Верхнє Гусне (до 1946 – Гусне Вижнє, 1946–2008 – Верхнє Гусине), зна­ходи­ть­ся на р. Гуснянка (притока Стрию, бас. Дністра), неподалік межі із Закарп. обл., за 180 км від обл. центру та 40 км від м. Тур­ка. Тут проходять осн. турист. шляхи на г. Пікуй (1408 м) – найвищу вершину Львів. обл. Ростуть смерек. та букові ліси. Пл. села 1,9 км2. За переписом насел. 2001, проживали 259 осіб; переважно українці. За нар. переказами, у давні часи тут було поселення Вир. Є декілька нар. версій щодо походження назви села: від «гусників» – молодих і густих смереково-ялин. лісів; від диких гусей, які гніздилися на річці; від легенди про гуслі, що самі грали після вбивства через ревнощі їхнього юного власника. Вперше згадується у писем. джерелах 1556. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. Г. відійшло до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1854–67 – село Борин., 1867–1939 – Турків. пов. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 – у складі ЗУНР. 1919–39 – знову під владою Польщі. 1920–31 – село Станіслав., 1931–39 – Львів. воєводств. Н. Г. і Гусне Вижнє належали до ґміни Маткув. У вересні 1939 село зайняли рад. війська. 1939–59 – у складі Дрогоб., від 1959 – Львів. обл.; від 17 до 26 січня 1940 – Висоц., відтоді до 1959 – Борин., 1959–2020 – Турків., від 2020 – Самбір. р-нів. Від червня 1941 до липня 1944 – під нім. окупацією. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. На базі підпр-ва «Еко-Газда» працює сиророб. цех. Є лікар. амбулаторія. Пам'ятки арх-ри нац. значення: церква Пресвятої Трійці (ін. назви: Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці, Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці) та дзвіниця (1888–1903). Храм збудований у неоукр. стилі, хрещатий у плані зі смерек. брусів на муров. фундаменті. До восьмибіч. нави прилягають прямокутні зруби: бічні рамена, вівтар з невеликою прямокут. пн. ризницею та бабинець. Середохрестя вінчає високий світлий восьмерик, вкритий приплюснутою банею з ліхтарем і маківкою з хрестом, двосхилі дахи вівтаря та бабинця увінчані меншими восьмериками, ще менші вінчають двосхилі дахи бічних рамен. Храм оперізує піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. На Зх. від церкви – двоярусна дерев'яна дзвіниця (перший ярус зрубний, другий – стовповий), вкрита пірамідал. намет. дахом, під яким влаштована відкрита голосник. галерея.

Літ.: Юсипович І. Турківщина за завісою століть. Л., 1993; Гайда Ю. Турківщина: Природа і люди. Уж., 1998; Гайда Ю., Шуптар В. Турківщина: Історія населених пунктів. Уж., 2002; Слободян В. Церкви Турківського району. Л., 2003; Дребот І. Історія села Гусного. 2010.

І. М. Чичерський

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю