Нижні Ворота
НИ́ЖНІ ВОРО́ТА (до 1946 — Нижні Верецьки) — село Мукачівського (до липня 2020 –Воловецького) району Закарпатської області. 2020 утвор. Нижньоворіт. сільс. громаду (11 сіл, 157,2 км2, 10 005 осіб). Н. В. знаходяться на пд. схилах Вододільного хребта, побл. підніжжя Бескидів і Воловецького перевалу, який зʼєднує Закарп. та Львів. обл., за 100 км від обл. центру й 12 км від смт Воловець та залізнич. ст. Воловець. Вершини: Великий Верх, Голиця (є однойм. ботан. заказник місц. значення), Припір, Станковець, Чова. Навколо ростуть букові та хвойні ліси. Через село протікає р. Латориця з притоками Славка та Завадка. Площа 2,88 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2504 особи; станом на 2019 — 2240 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях міжнар. значення Київ–Чоп. 1878 на околицях виявлено 2 скарби бронз. доби. Також знайдено золоту монету імператора Нерона. Раніше у цій місцевості міжгірʼя називали «веретками» (у перекл. з угор. мови — «ворота», «хвіртки»), звідси й походить назва села. Вперше згадується у писем. джерелах 12 ст. Пізніше від Галиц.-Волин. князівства відійшло до Угорщини. Н. В. зазнавали частих нападів кримськотатар. і польс. військ. 1648 було 118 дворів. Від поч. 18 ст. — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 20 лютого 1711 тут перебував кер. Визв. війни угор. народу Ференц ІІ Ракоці. Від 1728 Н. В. належали графам Шенборнам. 1732 надано статус м-ка та право на проведення ярмарків. У 2-й пол. 18 ст. споруджено винокур. і цегел. заводи. 1784 зведено деревʼяну бойків. церкву (1893 її перевезено у с. Нова Розтока, що нині є присілком с. Вербʼяж; 2000 згоріла). 1816 було 98 дворів, проживали 697 осіб. 1877 відкрито держ. початк. школу. 1889 освячено цегляну греко-катол. церкву св. апостолів Петра і Павла (нині належить православ. громаді, а місц. греко-католики для своїх потреб використовують однойм. цегляний храм, збудований 1996–2013). Тривалий час Н. В. адміністративно належали до Сваляв. округу Берез. комітату. На поч. 20 ст. створ. окремий округ із центром у Н. В. 1908 мешкали 1003 греко-католики, 82 римо-католики, 11 реформатів і 716 юдеїв. У жовтні 1914 і січні 1915 містечко захоплювали рос. війська. Від серпня 1919 за Сен-Жермен. договором — у межах Чехо-Словаччини. 1920 створ. держ. дослідне племінне госп-во, що розводило корів бурої карпат. породи, а також овець і свиней. 1930 проживала 2031 особа. 1938–44 — під владою гортист. Угорщини. У жовтні 1944 сюди увійшли рад. війська. Від 1946 — у складі Закарп. обл. 1960 відкрито Гірсько-Карпат. дослідну станцію, що остан. часом функціонувала як гірський наук. підрозділ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН (нині Закарп. с.-г. дослідна станція НААНУ). 1971–96 — смт. У Н. В. — заг.-осв. школа, ліцей (до 2018 — школа-інтернат), дит. муз. школа, дитсадок, філія Закарп. обл. еколого-натураліст. центру учнів. молоді «Арніка»; клуб Укр. товариства сліпих, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини, територіал. центр з обслуговування одиноких непрацездат. громадян похилого віку.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
