Нижні Станівці — Енциклопедія Сучасної України

Нижні Станівці

НИ́ЖНІ СТАНІ́ВЦІ (давня назва – Станівці Долішні) – село Вижницького (до липня 2020 – Кіцманського) району Чернівецької області. 2020 Нижньостановец. сільс. раду (підпорядк. села Брусенки, давня назва – Вивіз, та Виноград) зараховано до Брусниц. громади. Н. С. знаходяться на р. Брусниця (притока Прута, бас. Дунаю), у місці впадіння р. Бру­славець, неподалік межі з Івано-Фр. обл., за 42 км від обл. центру, 29 км від м. Кіцмань та 14 км від залізнич. ст. Вашківці. На Сх. прилягає до с. Верхні Станівці (давня назва – Станівці Горішні). Охороняються місц. значення Нижньостановец. дендропарк (статус від 2002, 1 га) і заповідне урочище Буковий праліс (від 1979, 27 га, с. Верхні Станівці). Пл. Н. С. 5,71 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1990 осіб; станом на 2019 – 1896 осіб; переважно українці. В урочищі Ігрище знайдено велику кількість кремін. знарядь праці періоду пізнього палеоліту, на кутках Задня, Вишнева, Татарська – сокири, мотики, різці, скребачки, кре­м'яні серпи трипіл. культури; в урочищі Глибока виявлено ран­ньослов'ян. поселення, де зібрано уламки кераміки 3–4 ст. За нар. переказами, раніше тут проходив шлях, вздовж якого були «стани», куди подорожани та торговці на відпочинок заганяли волів і коней (за ін. версією, на них зупинялися турец. і татар. воїни під час нападів на Буковину). Вперше село згадується у писем. джерелах 1596 під назвою Станівці (у 18 ст. окремо почало формуватися сучасне с. Великі Станівці). У 15–18 ст. часто зазнавали нападів татар. і польс. загонів. Входили до складу Молд. князівства, що перебувало у васал. залежності від Осман. імперії; від 1774 – у межах Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). На поч. 19 ст. почали селитися євреї (через декілька десятиліть євр. громада нараховувала бл. 4 тис. осіб). Поступово Станівці перетворилися на м-ко. Мешканці займалися торгівлею, лісопил., миловар. і содовим вироб-вами та різними ремеслами. 1848 дехто брав участь у повстанні під проводом Л. Кобилиці. 1858 засн. горілчаний з-д. За австр. часів Станівці отримали статус центру судового округу. Тут була розташ. резиденція повіт. суду. 1868–1903 – у складі Сторожинец., 1903–18 – Вашковец. пов. 1872 відкрито початк. школу, 1883 – пошт.-телеграфну станцію. 1911 засн. осередок т-ва «Руська бесіда». 1918–40 та 1941–44 Н. С. перебували під владою Румунії (до 1925 належали до Вашковец., відтоді – до Сторожинец. жудців). За переписом насел. 1930, мешкали 953 особи. 1940–41 та від 1944 – у складі УРСР. 1940–62 з перервою – село Вашковец., відтоді – Кіцман., від 2020 – Вижниц. р-нів. Жит. зазнали сталін. репресій, багатьох депортували у Казахстан і Сибір. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. 1974 місц. колгосп «Україна» (після відновлення Україною незалежності розділено на с.-г. підпр-ва «Станівецьке», «Бресенківське» та «Підгір'я») почав спеціалізуватися на вівчарстві. 1980 в ньому було 7542 вівці, 135 коней і 507 голів великої рогатої худоби. За Всесоюз. переписом насел. 1989, проживали 1859 осіб. У Н. С. – заг.-осв. школа (її приміщення споруджено 1910, у 1967 добудовано ще 4 кабінети), дитсадок; клуб, б-ка, муз. школа; психоневрол. інтернат, амбулаторія сімей. медицини. Здавна розвинені нар. промисли, зокрема художнє вишивання, килимарство та різьблення на дереві. Встановлено погруддя Т. Шевченка. У Н. С. є пам'ятка арх-ри нац. значення – дерев'яна Микол. церква (зведена 1794, перебудована 1808–10). У с. Брусенки збереглася Свято-Троїц. церква (кін. 19 – поч. 20 ст.); у с. Верхні Станівці – Микол. церква (1835; обидві – пам'ятки арх-ри місц. значення) та церква Пресвятої Богородиці (1940; усі – дерев'яні). Серед видат. уродженців – поет-пісняр, композитор Г. Руснак, режисер-документаліст В. Фесенко, політ. і військ. діяч П. Войновський (усі – Н. С.); церк. діяч Даниїл (Б. Чокалюк; с. Верхні Станівці). 1906–35 у с. Верхні Станівці працював дир. школи письменник, видавець, громад. діяч І. Карбулицький (деякий час тут редагував часопис укр. учительства Буковини «Каменярі»), а 1907–08 минули останні дні життя його меншого брата письменника, перекладача В. Карбулиць­кого. 1948–50 у Нижньостановец. школі вчителював і був завучем мовознавець М. Станівський, а пізніше навч. математик, дійс. чл. НТШ В. Маслюченко.

Літ.: Місевич В. Географія Кіцманщини. 1995; Калиняк І. Т. Село Верхні Станівці: Істор.-геогр. нарис. 2007; Поляк М. Кіцманщина. Її минуле і сучасне. 2013 (усі – Чернівці).

І. Д. Гуля, В. М. Савкевич

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
І. Д. Гуля, В. М. Савкевич . Нижні Станівці // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72096 (дата звернення: 23.10.2021)