Нижньобараниківка — Енциклопедія Сучасної України

Нижньобараниківка

НИЖНЬОБАРА́НИКІВКА – село Старобільського (до липня 2020 – Біловодського) району Луганської області. 2017 Нижньобараників. сільс. раду приєднано до Біловод. селищ. об’єднаної територіал. громади. Н. знаходиться на р. Комишна (притока Пов­ної, бас. Сіверського Дінця), побл. регіон. ландшафт. парку Бі­ловод­сь­кий і кордону з РФ (Ростов. обл.), за 150 км від Луганська, 140 км від м. Сіверськодонецьк, 30 км від смт Біловодськ та 80 км від залізнич. ст. Старобільськ. Пл. 4,95 км2. За переписом насел. 2001, проживали 602 особи; станом на 2019 – 468 осіб; переважно українці (понад 90 %), а також чимало росіян (бл. 7,5 %). На околицях виявлено поселення салтів. культури, обстежено 11 давніх курганів. Н. була засн. у 1770-х рр. як хутір нижче за течією Комишної відносно до слободи Бараниківка (виник­ла у 2-й пол. 17 ст.; нині село Біловод. громади). Тут оселилася значна кількість вихідців з Полтав. і Черніг. губ. Поступово Н. перетворилася на слободу. Тривалий час вживали паралел. назву Злодіївка, оскільки деякий період жило багато розбійників. Як Н. (Злодіївка) насел. пункт позначений на низці карт 19 ст. Через Н. проходив чумац. шлях. 1780–96 – у складі Харків. намісництва; 1796–1835 – Слобід.-Укр., 1835–1920 – Харків. губ.; 1797–1923 – Старобіл. пов. Адміністративно Н. належала до Бараників. волості. 1885 було 272 двори, мешкали 1660 осіб, діяли дерев’яна церква Воздвиження Хреста Господнього (у 1930-х рр. більшовики її закрили, а у повоєнні роки розібрали) та церк.-пара­фіял. школа, працювали понад 10 вітряних млинів. 1914 проживали 3028 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінюва­лася. 1920–25 – село Донец. губ.; 1923–30, 1933–38 – Старобіл. ок­руги; 1932–38 – Донец., від 1938 – Луган. (до 1958 та 1970–90 – Ворошиловгр.) обл. Під час колективізації розкуркулили понад 70 сімей. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померли бл. 950 осіб), зазнали сталін. репресій. Від червня 1942 до січня 1943 – під нім. окупацією. У селі похов. льотчика І. Полякова, який отримав тут смертел. поранення. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули 230 воїнів-земляків (встановлено пам’ят. знак). 1950 проживали понад 1200 осіб. До 1990 Н. була підпорядк. Бараників. сільс. раді. Розвідано поклади піску. Нині працює фермер. госп-во «Незалежність». У Н. – клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. До 2012 функціонувала заг.-осв. школа. Серед видат. уродженців – артист розмов. жанру, засл. арт. УРСР М. Шевченко.

Літ.: Дятченко Н. Ф. Беловодск: прош­лое и настоящее старинного города. Лг., 1993.

С. О. Джуніч, Е. М. Олейніков, В. О. Гніденко


Покликання на статтю
С. О. Джуніч, Е. М. Олейніков, В. О. Гніденко . Нижньобараниківка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72106 (дата звернення: 28.09.2021)