Нижня Апша
НИ́ЖНЯ А́ПША (1948–2004 — Діброва) — село Тячівського району Закарпатської області. 2020 Нижньоапшан. сільс. раду (підпорядк. села Пещера та Подішор) зараховано до Солотвин. громади. Н. А. знаходиться на р. Апшиця (притока Чорної Тиси, бас. Дунаю), побл. укр.-румун. кордону, за 157 км від обл. центру та 22 км від райцентру. Площа 3 км2. За переписом насел. 2001, проживали 7227 осіб; переважно румуни. Діє пасажир. залізнич. зупин. пункт Діброва (Ужгород. дирекції Львів. залізниці). На пд.-сх. околиці виявлено артефакти мустьєр. культури, в урочищі Дюлохаза знайдено бронз. скарб із 35-ти предметів епохи пізньої бронзи (браслети, сокири та ін., заг. вага 3,5 кг). Є геол. памʼятка природи місц. значення Скелі з ієрогліфами на схилі г. Бешикура. Назва села походить від угор. слова «apă», що в перекладі означає «вода». Вперше згадується в писем. джерелах наприкінці 14 ст., коли було засн. воєводою Волощини Йоді Дрогушем на отриманій від угор. короля Людовіка землі. Нижньоапшанці брали участь в опришків. русі та визв. війні угор. народу 1703–11. Від поч. 18 ст. — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1828 проживали 192, 1902 — 4596 осіб. Від квітня 1919 — під владою Румунії, 1920–38 — Чехо-Словаччини. Відтоді — під гортист.-угор. окупацією. 19 жовтня 1944 до Н. А. увійшли рад. війська. Тривалий час на тер. села діяв лікув.-профілактич. заклад «Мінерал». У 1980-х рр. жит. почали масово відʼїжджати на заробітки до Румунії. Нині село, за неофіц. даними, вважається найбагатшим на території України. У Н. А. майже всі житл. будинки є розкішними та дво- і більше поверховими. Функціонують 2 заг.-осв. школи, дитсадок; дит. школа мистецтв, б-ка; лікарня. 2014 лікар І. Ботош на основі влас. колекцій заснував Музей історії та етнографії румунів Закарпаття. У фондах — румун. вишивка, автентич. одяг, рушники, предмети побуту, ікони, книги, рукописи з Тячівщини, Рахівщини, Виноградівщини, Перечинщини. Виставлено портрети 100 видат. румунів Закарпаття. Зібрано інформацію про багатьох репресованих. Дит. танц. колектив «Апшиця» здобув 1-е м. на Міжнар. телевіз. фестивалі-конкурсі «Зірка фест. Моя Україна». Традиційним стало проведення святк. заходів до укр.-румун. Дня добросусідства. Памʼятка архітектури нац. значення — деревʼяна церква св. Миколи (1604 — 1-а пол. 18 ст.). Храм зведено з дубових брусів і вкрито дубовим лемешем. Від первіс. будівлі збереглися перекриття над бабинцем і зруби стін. На бабинці зведено квадратну в плані вежу з круговою аркадою голосників. Двосхилий дах прикрашено декор. башточками зі шпилями. В інтерʼєрі — зразки живопису (художник М. Манькович) і різьблення (П. Томашек) 1-ї пол. 19 ст. На Зх. від храму — квадратна в плані, одноярусна дзвіниця (18 ст.) з шатр. дахом, покритим лемешем. 1994 церкву св. Миколи повернуто греко-катол. громаді. У 1990-х рр. споруджено муров. православну церкву Петра і Павла. Є протестант. громади, зокрема й свідків Єгови.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
