НИ́ЖНЯ А́ПША (1948–2004 — Діброва) — село Тячівського ра­йону Закарпатсь­кої області. 2020 Нижньоапшан. сільс. раду (під­порядк. села Пещера та Подішор) зараховано до Солотвин. громади. Н. А. знаходиться на р. Апшиця (притока Чорної Тиси, бас. Дунаю), побл. укр.-румун. кордону, за 157 км від обл. центру та 22 км від райцентру. Площа 3 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 7227 осіб; пере­важно румуни. Діє пасажир. залізнич. зупин. пункт Діброва (Ужгород. дирекції Львів. залізниці). На пд.-сх. околиці виявлено артефакти мустьєр. культури, в ур­очищі Дюлохаза зна­йдено бронз. скарб із 35-ти предметів епохи пізньої бронзи (браслети, сокири та ін., заг. вага 3,5 кг). Є геол. памʼят­ка природи місц. значе­н­ня Скелі з ієрогліфами на схилі г. Бешикура. Назва села походить від угор. слова «apă», що в пере­кладі означає «вода». Вперше згадується в писем. джерелах на­прикінці 14 ст., коли було засн. воєводою Волощини Йоді Дрогушем на отриманій від угор. коро­ля Людовіка землі. Нижньоапшанці брали участь в опришків. русі та визв. вій­ні угор. народу 1703–11. Від поч. 18 ст. — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1828 проживали 192, 1902 — 4596 осіб. Від квітня 1919 — під владою Румунії, 1920–38 — Чехо-Словач­чини. Від­тоді — під гортист.-угор. окупацією. 19 жовтня 1944 до Н. А. уві­йшли рад. війська. Тривалий час на тер. села діяв лікув.-профілактич. заклад «Мінерал». У 1980-х рр. жит. почали масово від­ʼ­їжджати на заробітки до Румунії. Нині село, за неофіц. даними, вважається найбагатшим на території України. У Н. А. майже всі житл. будинки є роз­кішними та дво- і більше поверховими. Функціонують 2 заг.-осв. школи, дитсадок; дит. школа мистецтв, б-ка; лікарня. 2014 лікар І. Ботош на основі влас. колекцій заснував Музей історії та етно­графії румунів Закарпа­т­тя. У фондах — румун. вишивка, автентич. одяг, рушники, предмети побуту, ікони, книги, рукописи з Тячівщини, Рахівщини, Вино­градівщини, Пере­чинщини. Ви­ставлено порт­рети 100 видат. румунів Закарпа­т­тя. Зі­брано інформацію про багатьох ре­пресованих. Дит. танц. колектив «Апшиця» здобув 1-е м. на Між­нар. телевіз. фестивалі-конкурсі «Зірка фест. Моя Україна». Традиційним стало проведе­н­ня святк. заходів до укр.-румун. Дня добросусідства. Па­мʼятка архітектури нац. значе­н­ня — деревʼяна церква св. Миколи (1604 — 1-а пол. 18 ст.). Храм зведено з дубових брусів і вкрито дубовим лемешем. Від первіс. будівлі збереглися пере­кри­т­тя над бабинцем і зруби стін. На бабинці зведено квадратну в плані вежу з круговою аркадою голосників. Дво­схилий дах прикрашено декор. башточками зі шпилями. В інтерʼєрі — зразки живопису (художник М. Манькович) і різьбле­н­ня (П. Томашек) 1-ї пол. 19 ст. На Зх. від храму — квадратна в плані, одно­ярусна дзвіниця (18 ст.) з шатр. дахом, покритим лемешем. 1994 церкву св. Миколи повернуто греко-катол. громаді. У 1990-х рр. споруджено муров. православну церкву Петра і Павла. Є проте­стант. громади, зокрема й свідків Єгови.