Нижня Дуванка — Енциклопедія Сучасної України

Нижня Дуванка

НИ́ЖНЯ ДУВА́НКА – селище міського типу Сватівсь­кого району Луганської області. 2017 з Нижньодуван. селищ. ради, якій підпорядк. села Вестатівка (до 2016 – Петрівське), Куликівка, Новониканорівка, Олександрівка, Твердохлібове (до 2016 – Свердловка), і Новочервонен. сільс. ради Троїц. р-ну утвор. Нижньодуван. селищну об’єднану територіал. громаду (226,7 км2, 2889 осіб), до якої 2020 зараховано Верхньодуван., Оборотнів., Преображен. сільс. ради та с. Тарасівка Троїц. р-ну (нині тер. громади 566 км2). Н. Д. знаходиться на р. Красна (притока Сіверського Дінця), при впадінні в неї річок Дуванка та Гнила, за 180 км від Луганська, 110 км від м. Сіверськодонецьк, 25 км від райцентру та залізнич. ст. Сватове, 15 км від с. Верхня Дуванка Сватів. р-ну та бл. 10 км від межі з Куп’ян. р-ном Харків. обл. Пл. с-ща 14,83 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2444 особи (складає 86,4 % до 1989); станом на 1 січня 2020 – 1925 осіб; переважно українці (бл. 80 %), а також чимало росіян (бл. 19 %). У Н. Д. та її околицях знайдено артефакти доби неоліту, монету часів візантій. імператора Ко­стянтина, обстежено 4 поселен­ня 2 тис. до н. е., закартографовано 28 курганів і курган. могильників, що нараховують бл. 100 окремих насипів-пагорбків (виявлено сармат. поховання 1 тис. до н. е., матеріали пізніх кочівників і катакомб. культури, датовані поч. 2 тис. до н. е.; у 1960–70-х рр. були зруйновані). На думку дослідників, слово «дуванка» має тюрк. походження та означає: або «відкрите високе місце», або «процес поділу полонених». Перші постійні мешканці на цих землях з’явилися наприкінці 17 – на поч. 18 ст. Істор. датою утворення слободи Н. Д. прийнято вважати 1732, коли у місці впадіння Дуванки в Красну ізюм. сотник Краснокутський поселив своїх селян. Пізніше Н. Д. стала центром волості, до якої входила й Верхня Дуванка. 1785 у Н. Д. було 178 дворів, мешкали 1170 осіб. 1797–1835 – у складі Слобід.-Укр., 1835–1925 – Харків. губ.; 1780–1923 – Куп’ян. пов. 1825 у Н. Д. і навколиш. хуторах було розташ. ескадрон Катеринослав. кірасир. полку. 1830 у слободі проживали 2374 особи, з них 1115 військ. поселенців і 1259 жінок. Після ліквідації військ. поселень (1857) нижньодуванців віднесено до розряду держ. селян. 1864 було 293 двори, мешкали 2598 осіб; 1885 – відповідно 581 і 3436. У цей період проводили 3–4 щоріч. ярмарки. Діяли 2 церкви. 1879 відкрито першу, 1904 – другу церк.-пара­фіял. школи, 1908 – трикласне земське уч-ще. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1918–23 окремо існувала Верхньодуван. волость. 1920 у Н. Д. проживали 5494 особи. 1923 утвор. Нижньодуван. р-н (ліквідов. 1962), до якого увійшли Арапів., Верхньодуван., Надій., Наугольнен., Новопреображен., Нижньодуван., Оборотнів., Преображен., Свистунів. і Софіїв. сільс. ради (46 насел. пунктів, 27 772 особи). Відтоді кількість рад і сіл кілька разів змінювалася. 1923–30 – у складі Куп’ян., 1933–38 – Старобіл. округ; 1932–38 – Донец., від 1938 – Луган. (до 1958 та 1970–90 – Ворошиловгр.) обл.; 1962–65 – Троїц., від 1965 – Сватів. р-нів. За Всесоюз. переписом насел. 1926, у Н. Д. мешкали 5305 осіб, з них 5256 українців, 35 росіян, 4 поляки, 4 білоруси, 3 євреї. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 240 осіб), зазнали сталін. репресій. 1933 створ. МТС. Від 8 липня 1942 до 1 лютого 1943 – під нім. окупацією. Деякі жит. брали участь у підпіл. русі. Встановлено меморіал «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», пам’ятники воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни, та «Невідомому солдату» на брат. могилі (поховано 54 воїни). Від 1960 – смт. У рад. період працювали маслосирзавод і радгосп «Нижньодуванський». Нижньодуван. лісорозсадник постачав саджанці високосорт. порід дерев майже всій Луган. обл. 2013 у Н. Д. проживали 2216, 2015 – 2153, 2018 – 2021, 2019 – 1979 осіб. Розвідано поклади глини та піску. Нині здійснюють ви­роб-во с.-г. продукції фермер. госп-ва «Каштан» і «Урожайне». На тер. об’єднаної територіал. громади функціонують: Нижньодуван. і Новочервонен. заг.-осв. школи, селищ. дитсадок і дит. група короткотривалого перебування у Новочервоному, ДЮСШ; селищ. і Новочервонен. Будинки культури, Новониканорів. клуб, Нижньодуван., Новочервонен. і Новониканорів. б-ки; Нижньодуван. амбулаторія заг. практики сімей. медицини, Новониканорів. фельдшер. пункт. Є селищ. парк. Здобули популярність вокал. ансамбль «Дуваночка» та новочервонен. ансамблі «Горлиці» й «Молодушки». У Н. Д. діють церкви Олександра Невського та св. Матрони Москов­ської. Серед видат. уродженців – лікар-хірург В. Серга.

Літ.: Королько Л. М. З історії Сватівщини: Матеріали до 80-річчя утворення Сватівського району. 2003; Його ж. Сватівщина – край козацький: Історико-крає­знавчий нарис, присвячений 500-річчю виникнення українських козацьких поселень на території Донецької і Лугансь­кої областей. 2006 (обидві – Сватове).

В. М. Носов, В. М. Росляк

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. М. Носов, В. М. Росляк . Нижня Дуванка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72120 (дата звернення: 27.09.2021)