Нижня Сироватка — Енциклопедія Сучасної України

Нижня Сироватка

НИ́ЖНЯ СИРО́ВАТКА – село Сумського району Сумсь­кої області. У грудні 2016 з Нижньосироват. і Червонен. (окрім Старого Села, що до травня того ж року мало назву Червоне, входили села Барвінкове, Вишневе, Гірне) сільс. рад утвор. Нижньосироват. сільс. об'єднану територіал. громаду (165,8 км2, 6039 осіб). Н. С. знаходиться на лівому березі у нижній течії р. Сироватка (бас. Дніпра), що неподалік впадає у Псел (побл. смт Низи Сум. р-ну); за 18 км від Сум. За декілька кілометрів на Пн. Сх. лежить с. Верхня Сироватка Сум. р-ну (від 2017 – центр Верхньосироват. сільс. об'єднаної територіал. громади); на правобережжі Псла – Старе Село. За переписом насел. 2001, у Н. С. проживали 3694 особи; станом на 2019 – 3477 осіб; переважно українці. Побл. Н. С. діє залізнична ст. Сироватка (на лінії Суми–Харків). Здавна навколишні землі були заселені сло­в'ян. племенами. Про стосунки давніх поселенців з ін. народами свідчить скарб, знайдений 1847 на правому березі Сироватки. У глеку, який випадково вирив із землі селянин, містилося 206 араб. монет 7–9 ст. Назва села походить від того, що русло Сироватки в окремих місцях протікає в оглеєних ґрунтах, що забарвлюють воду в колір молоч. сироватки. Історія Н. С. починається з часу бурхливого заселення Слобожанщини вихідцями з Правобереж. України. У серед. 17 ст. на місці ниніш. села вже було кілька хуторів. 1660 осадчий М. Малишевський за інструкцією Сум. ратуші від 2 грудня 1659 заснував тут слободу Н. С. Тоді ж було створ. Сироват. округу, до якої увійшли Н. С. (центр), Верхня Сироватка, Старе Село, Бобрик (нині с. Великий Бобрик Верхньосироват. сільс. об'єднаної територіал. громади), Терешківка та Шпилівка (нині обидва – Сум. р-ну). Існувала Нижньосироват. козац. сот­ня Сум. полку. 1732 у писем. джерелах вперше згадано Нижньосироват. церк.-парафіял. школу. 1765–80, 1796–1835 – у складі Слобід.-Укр., 1835–1925 – Харків. губ.; 1780–96 – Харків. намісни­цтва; 1780–1923 – Сум. пов. Наприкінці 18 ст. Н. С. стала центром волості, якій підпорядковувалося с. Низи. Пізніше почав працювати селітр. з-д штабс-капітана Кондратьєва. 1821 збудовано цегл. Покров. церкву (зруйновано у 1930-х рр.). 1864 засн. початк. нар. уч-ще, що 1876 було переведено у нове приміщення (пізніше в ньому розмістили заг.-осв. школу; нині пам'ятка арх-ри місц. значення). 1884–85 завідувачем і вчителем в уч-щі був письменник, літературо­знавець, фольклорист Б. Грінченко. Тут у нього та його дружини письменниці, перекладачки М. Грінченко народилася дочка письменниця Настя Грінченко. 1866 у Нижньосироват. волості було 1936 дворів, проживали 10 162 особи. 1884 у Н. С. було 1180 дворів, мешкали 6470 держ. селян, більшість з яких вирощували цукр. буряки для довколиш. цукр. з-дів. Серед кустар. промислів поширеним було виготовлення дерев'яних коробок і скринь. Син волос. голови І. Харитоненко став відомим цукрозаводчиком і меценатом. На його кошти було завершено буд-во цегл. Тихонів. церкви у Н. С. (1880-і рр.; нині пам'ятка арх-ри місц. значення), споруджено лікарню, десятки шкіл і благодій. закладів у селах Сум. пов., Сумах, Харкові та ін. містах. За заповітом І. Харитоненка, його син П. Харитоненко у 1890-х рр. звів шпиталь для бідних (збереглися гол. корпус і флігель; нині пам'ятки арх-ри місц. значення). 1901 земство заснувало ще одне початк. однокласне уч-ще. На поч. 20 ст. працювали декілька парових млинів і цегелень, що належали сім'ям Коротенків, Косиків, Тригубів і Чуйків. Чотири рази на рік відбувалися ярмарки та щонеділ. базари. За статист. даними 1915, Н. С. була найбільшим сільс. насел. пунктом Сум. пов.; у ній проживали 16 857 осіб. 21–25 квітня 1915 у Н. С. відбувся найбільший в Україні селян. виступ проти впровадження столипін. аграр. реформи, в якому взяли участь бл. 3 тис. осіб. Переважно жінки, чоловіки яких перебували на фронті, протягом 3-х діб не дозволяли землевпоряд. повіт. комісії здійснити переділ землі (на відруби) на користь багатих селян. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася. Мешканці чинили опір встановленню більшов. влади та проведенню колективізації. 1923–30 – у складі Сум. округи; 1932–39 – Харків., від 1939 – Сум. обл.; 1925–57 – Краснопіл., від 1957 – Сум. р-нів. 1923–25 – центр Жовтневого р-ну. За переписом 1926, у Н. С. мешкали 13 692 особи. Діяли 2 сільради. До першої входили: Н. С. (пн.), залізнична ст. Сироватка, 10 залізнич. будок, ст. Гребениківка з роз'­їздом, хутори Градське, Карпенків, Карасирщина (Батурці), Крупець, Макухівщина, Малярів (Левченків), Писарівщина, Сафонів, Шаблин (Коваленків), Дзержин­сь­ке; до другої – Н. С. (пд.), х. Без­дідьків. На тер. обох сільрад проживали 14 466 осіб. У 1930-х рр. розташувалася контора Низів. МТС, що мала понад 20 тракторів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33. У січні 1937 були репресовані вчителі П. Василенко, Г. Луньов, Г. Павленко, В. Панкевич, Ф. Перцев, П. Попов. Від 8 жовт­ня 1941 до 16 серпня 1943 – під нім. окупацією. Нацисти розстріляли голів колгоспу А. Зінченка, С. Лебеденка, вчителя І. Обозного. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 1024 воїни-земляки, з них 527 загинули. При звільненні Н. С. відзначився командир відділ. розвідки 111-го гвардій. артилер. полку М. Муравйов, за що удостоєний звання Героя Рад. Союзу. У селі споруджено мемор. комплекси на честь воїнів-земляків і воїнів-визволителів. 1964 був 1741 двір, проживали 6118 осіб. За значні успіхи ланкові О. Божко, М. Лобода, О. Хоменко та В. Шкурата отримали звання Героя Соц. Праці. Нині працюють 6 пром. («ФТГ груп», прядил.-ткац. вироб-во; «Інвест фінанс сервіс», зерносушил. очищувал. комплекс потуж. 35 тис. т; Сум. ф-ка тесляр. виробів, «Сервіснафтогаз», «Антрейд ЛТД», «Транслогістик») і 7 с.-г. («Аквітан», «Вікторія», «Липоводолинський райснаб», «Родючість», «СП-АРГОС», «Урожайна країна», «Хлібороб») підпр-в. У Н. С. – заг.-­осв. школа (від 2013 – ім. Б. Грінченка), дитсадок; Будинок культури, 2 б-ки; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Серед видат. уродженців – один із перших вітчизн. лікарів, ад'юнкт-проф. Кронштадт. мед.-хірург. уч-ща А. Федоровський (кін. 18 – 19 ст.), фахівець у галузі с. госп-ва М. Пуме; архітектор В. Троценко; учасники 2-ї світ. вій­ни, Герої Рад. Союзу М. Гриненко та П. Коломієць, вертолітник, Герой Рад. Союзу О. Геращенко; засл. тренер України В. Яценко; фахівці у галузі техніки А. Король, М. Кучеренко, лікар О. Линник; засл. працівники культури України О. Гараніна та Л. Мостипанова, засл. лісознавець УРСР І. Степаненко, засл. учителі УРСР Г. Купченко, Г. Павликова, монтажниця Львів. з-ду телефон. апаратури, Герой Соц. Праці К. Ряскіна. 1945–80 тут жив і працював учасник 2-ї світ. вій­ни, Герой Рад. Союзу А. Палійов. Керівником місц. хору нар. пісні був бандурист А. Абрамов. З Н. С. по­в'язані життя та діяльність письменників Слобожанщини Д. Пирогова (автор романів «Землею і водою», «Без хреста й домовини», повісті «Невиліковні рани», низки оповідань) і К. Чувашова (автор повістей «Неуловимый», «Лю­бовь сильнее смерти», «Раз­битое счастье») та поетеси, майстрині худож. вишивки О. Чупік.

Літ.: Скакун В. Літературна Сумщина. К., 1995; Нижня Сироватка: роки, події, долі // Мій край Слобожанський. Сумсь­кий район: Зб. істор.-краєзн. матеріалів. К., 2006; На краю Дикого Поля. В Нижней Сыроватке до сих пор хранят святыни, связанные с династией Харитоненко // Ваш шанс. 2014, 15 янв.

І. В. Гончар

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю