Низовинні ландшафти — Енциклопедія Сучасної України

Низовинні ландшафти

НИЗОВИ́ННІ ЛАНДША́ФТИ – підклас рівнинних ландшафтів (абсолютні висоти до 200 м, зокрема і нижчі від р. м.), природних, змінених і створених людиною, що мають риси природних низовин. Н. л. властиві менша атмосферна та більша ґрунт. зволоженість, менше денудов. поверхонь, ксерофітів і петрофітів, ніж у прилеглих височинних ландшафтах. Н. л. є в усіх природ. зонах України (становлять майже 30 % тер.). У ме­жах Н. л. поширені акумулятивні форми рельєфу, що утворилися під впливом нисхідних неотектон. рухів у взаємодії з процесами акумуляції, заповнення тектон. западин мор. й континентал. відкладами із заляганням, близьким до горизонтал., з потуж. антропоген. товщами. Сучасні процеси рельє­фоутворення представлені переважно акумуляцією: водною (потоковою, зокрема тимчас. водотоків, і площинною), берегоперероб. (замулювання водосховищ. і мор. прибереж. мілководь), зсувною та обвальною; перезволожено-застійною (антропоген. підтопленням, первин. і вторин. заболоченням, торфоутворенням); соленакопиченням (первин. і вторин. засоленням, формуванням солонців, солодей, солончаків); вітровою (перевіювання алювіал. і водно-льодовик. пісків; відкладення гумусованого дрібнозему, у Сх. Причорномор'ї та Приазо­в'ї значне у лісосмугах). У Н. л. менші густота і глибини ерозій. розчленування, ніж на височинах. Поширені намиті лугуваті відміни фонових зонал. ґрунтів біля підніж переважно пологих делювіал. схилів; є еродованість ґрунтів на схилах. Незначну денудацію складає лінійна і площинна водна ерозія. Шкоди орним ґрунтам завдає віт­рова ерозія – дефляція, хоч і менша, ніж на височинах; поширене вивітрювання (фіз., хім., біотичне); є глибокі прояви карст. процесів (Волинь, Сіверщина, При­азо­в'я), значні суфозійні процеси, особливо в легкосуглинкових лесоподіб. відкладах (алювіал. у Нижньому Подніпров'ї, терасно-алювіал. і приозерних у Добруджі). Найбільш руйнівними на незахищених мілководдях водосховищ і мор. узбереж є прибійні дії хвиль, обвали і зсуви. За походженням рельєфу Н. л. України поділяють на різновікові пластово-акумулятивні (Пд.-поліс., Придніпров., Причорномор., Приазов. та Закарп. низовини), цокол. пластово-акумулятивні (житомир. частина Пд.-поліс. низовини, частково Приазов. низовина), структурно-денудац. (пониззя Тарханкут. п-ова), пластово-денудац. (Керчен. п-ів). Переважають місцево­сті Н. л.: алювіал. терасові плос­кі, слаборозчленовані; водно-льодовик. та моренно-водно-льодовик. пологохвилясті, погорбовані, слаборозчленовані, ускладнені еоловими і карст. утвореннями; акумулятивно-денудац. водно-льодовик. й моренно-водно-льодовик. пологогорбисті, полого­хвилясті, слаборозчленовані (цокол. низовини); акумулятивно-денудац. хвилясті розчленовані; узбережно-мор. плоскі з кліфами, на Приазов. низовині та у Зх. При­чорномор'ї – зі зсувами; структурно-денудац. горбкуваті з грязьовими вулканами (Керчен. п-ів). Баланс вологи і тепла, а також комплекси пов'яз. із ним зонал. природ. умов Н. л. (рослин. покрив, ґрунти, тварин. світ, поєднання мікроорганізмів) найбільше відповідають еталон. умовам ландшафтів природ. зон, ландшафтоутворенню характер. типів. В Україні таким типовим умовам відповідають: у зоні широколистяних лісів із дерновими опідзоленими і лучними ґрунтами – ландшафти Закарп. низовини; у зоні хвойно-широколистяних лісів із дерново-підзолистими ґрунтами – ландшафти Пд.-поліс. низовини, пн. частини Придніпров. низовини; у зоні лісостепів із сірими ліс. ґрунтами і глибокими чорноземами – ландшафти серед. частини Придніпров. низовини; у зоні справж. пн. і пд. степів зі звичай. і пд. чорнозем. ґрунтами – ландшафти пд. частини Придніпров. низовини, пн. і зх. частин Причорномор. низовини, Приазов. низовини; у зоні сухих степів (у пн. частині) з темнокаш­тановими ґрунтами – ландшафти пд. частини Причорномор. низовини, Присивас. низовини. Бли­зьким до регіон.-локал. поняття «Н. л.» є локал.-топічне поняття «низинні ландшафтні комплекси» (найзволоженіші у межах Н. л., найзасоленіші у 2-х степ. зонах). Глобал. потепління загрожує підняттям рівня Світ. океану і розмиванням мор. узбереж, складених пухкими породами, й поступовим затопленням найнижчих Н. л., в Україні – передусім присивас. та низинних нижньодунайських і нижньодніпровських.

В. М. Пащенко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. М. Пащенко . Низовинні ландшафти // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72138 (дата звернення: 24.10.2021)