Низькі Бескиди — Енциклопедія Сучасної України

Низькі Бескиди

НИЗЬКІ́ БЕСКИ́ДИ – гірський масив, центральна частина Бескидів. Ін. назва – Центр. Бескиди. Простягаються між перевалами Лупківським на Сх. та Тилицьким – на Зх., на кордоні Польщі та Словаччини. Сх. межа Н. Б. є одночасно межею Сх. і Зх. Карпат. Суміжні на Сх. з Бешадами, на Пн. Сх. – з Буков. узгір'ям, на Зх. – із Сондец. улоговиною, на Пд. Зх. – із Сондец. Бескидом, а на Пн. – з Середньобескид. уз­гір'ям. На Пд. переходять в Ондав. узгір'я – межа має умов. характер і проходить лінією Бардіїв–Свидник–Меджилабірці. Є вододілом між річками бас. Дунаю на Пд. (Тепла, Ондава, Лаборець) та річками бас. Вісли на Пн. (Віслок, Віслока, Біла). Найвищі вершини: з польс. боку – Лацкова (997 м над р. м., на деяких мапах – 999 м над р. м.), а зі словац. – Бусов (1002 м над р. м.; найвища точка цього гір. масиву).

О. О. Кагало

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
О. О. Кагало . Низькі Бескиди // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72139 (дата звернення: 23.10.2021)