Никитюк Олександр Анатолійович — Енциклопедія Сучасної України

Никитюк Олександр Анатолійович

НИКИТЮ́К Олександр Анатолійович (30. 07. 1966, м. Козятин Вінн. обл.) – автор інсталяцій, живописець, артменеджер. Закін. Заоч. нар. ун-т мист-в (Москва, 1990), Вінн. пед. ін-т (1992), Школу менеджменту сучас. мист-ва Асоц. артгалерей України (Київ, 2006). У цьому ж році заснував та відто­ді є головою правління громад. орг-ції «Лаб. актуал. творчості» (Вінниця). Від 2017 – чл. Ради департаменту культури Вінн. міськ­ради. Осн. галузі – ленд-арт, інсталяція (зокрема й просторова), живопис. Організатор фестивалю актуал. мист-ва (2001–03), Міжнар. зимового фестивалю ленд-арту «Міфогенез» (2006–21), мист. проекту cтінопису «Інтервенція» (2011–16), Всеукр. конкурсу сучас. візуал. мист-ва ім. Н. Альтмана, мист. проекту сучас. мист-ва «RE:Візія» (обидва – 2012–19), проекту стінопису «VIN ART CITY» (2015–19), візуал. частини фестивалю AIR GOGOL FEST (2018–19; усі – Вінниця). Автор статей у вид. «Галерея», «Образо­творче мистецтво», «ART UKRAINE» та «Українське мистецтво». Учасник обл., всеукр. та міжнар. мист. виставок від 1998. Персон. – у Вінниці (1999, 2000, 2005, 2010), Києві (2015), Сумах (2018). Окремі роботи зберігаються у Вінн. худож. та краєзн. музеях, Музеї М. Коцюбинського (Вінниця), галереях «Совіарт» (Київ) та «BAZTA» (м. Краків, Польща), колекції сучас. мист-ва громад. орг-ції «Лаб. актуал. творчості».

Тв.: живопис – «Подорож на Голгофу» (1998), «Астральний метелик» (1999), «Сарматія» (2002), «Археологія 1» (2004), «Сни Йоко» (2006), «Археологія 2» (2009), «Безкінечність» (2014), «Агава» (2017), «Протея» (2019), «Спогад про Ферхелехен» (2020); об'єкти ленд-арту – «Одна з чотирьох» (2004, с. Шешори Косів. р-ну Івано-Фр. обл.), «Джерела свідомості» (2005, Вінниця), «Приховане» (2008, с. Могриця Сум. р-ну Сум. обл.), «Венера Трипільська» (Немирів. городище Вінн. обл.), «Артерія пам'яті» (обидва – 2009), «Terra incognita» (2010; обидва – с. Поповичі, нині Яворів. р-ну Львів. обл.), «Перетворення» (Запоріжжя), «Ритми шовкових шляхів» (м. Бахчисарай, АР Крим; обидва – 2011), «Венера Неолітична» (2013, Немирів. городище), «Форма» (2014, Росточан. парк народовий, Польща), «Протея» (2019, мис Доброї Надії, Пд.-Афр. Респ.), «Дорога до моря» (2021, Немирів. городище); серія об'єктів «Філософське каміння» (2006–18, Львів, Запоріжжя, Івано-Франківськ, м. Судак (АР Крим), Ужгород; простор. інсталяції – «Одна з чотирьох» (2006, Київ), «Сучасна історія Криму» (с. Оленівка Чорномор. р-ну, АР Крим), «Перевізник» (с. Воробіївка, нині Вінн. р-ну Вінн. обл.; обидві – 2010), «Пісочниця» (2014, Дніпро), «Чорний вітер» (2015, Немирів. городище), «Кільцевання часу» (2016), «Острів» (2018; обидві – Вільнюс); інсталяції – «Алхімія» (2007, с. Підгірці, нині Золочів. р-ну Львів. обл.), «Про що мовчить старе піаніно» (2010, Вінниця, галерея «Арт-Шик»), «Я ангел» (с. Поповичі), «Сон» (Суми; обидві – 2011), «Гламур» (2012, Суми, Вінниця), «Гусарська балада» (2018, Палац Потоцьких в Івано-Франківську); простор. кінет. інсталяція «Вітроруховод» (2012, с. Уніж Коломий. р-ну Івано-Фр. обл.); живописна серія «Філософське каміння» (від 2015); інтеракт. інсталяція «Людяність» (2017, Івано-Франківськ); серія інсталяц. проектів «Маскування» (2019, Вільнюс, Краків), ферма Ферхелєхен (Пд.-Афр. Респ., Вінниця); експозиц. проект «Африканська зима» (2020, Вінниця).

Літ.: Весняний вітер: Каталог. К., 2006; Мистецтво довкілля. Україна 1989–2010: Альбом. К., 2010; Міфогенез 2006–2013: Каталог. В., 2013; Простір покордоння: Каталог. С., 2019.

К. Г. Марченко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
К. Г. Марченко . Никитюк Олександр Анатолійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72152 (дата звернення: 26.10.2021)