Николишин Дмитро Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Николишин Дмитро Васильович

НИКОЛИ́ШИН Дмитро Васильович (псевд. і крипт.: М. Василів, О. Комар, О. Н., Дм. Н., Д. Н.; 28. 10. 1884, с. Іванків, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. – 14. 12. 1950, Львів) – поет, драматург, літературознавець, перекладач, видавець, педагог. Закін. Чернів. ун-т (1910), де студіював укр. мову і літ-ру у С. Смаль-Стоцького. Вчителював у Вижниці (нині Чернів. обл., 1910–11), Коломий. укр. г-зії (нині Івано-Фр. обл., 1911–30), згодом – у приват. г-зії т-ва «Рідна школа», 1940–44 – у серед. школі. 1944–46 перебував у Німеччині. 1946–50 викладав англ. та нім. мови у Львів. мед. і Дрогоб. учит. (нині Львів. обл.) ін-тах. 1950 зааpешт. рад. органами держбезпеки, засудж. на 25 р., помеp у в'язниці. Реабіліт. посмертно. Перші твори Н. опубл. 1908 у г. «Буковина», згодом вірші «Біда моїй головонці», «На чужині» – у ж. «Недїля» (1911, № 19; 1912, № 22), «Думка» – в г. «Українське слово» (1915, 19 вересня), «Як барвистих думок» – у ж. «Шляхи» (1916, № 7) тощо. Автор зб. поезій «Мадярська мелодія» (1915), «Хвилини» (1919), «Світання й сутінки» (1936), сонетів «Поминальна (листопадова) симфонія» (1936; 1941; 1992; усі – Коломия); драм. творів «Розладдє» (1911), «Маєві акорди» (1919), «Розвіяне щастє» (1922), «Тайна» (1923), «Артисти» (1924), «Мати» (1925), «Самсон» (1928), «Марта» (1930), «Підводні скелі» (1940; з молодого життя І. Франка), «На становищі» (1941) тощо; істор. поеми з часів Ісуса «Ірод Великий» (1936); лібрето опери «Синя квітка» М. Гайворонського. У своїх п'єсах описував переважно дрібноміщан. життя, світогляди. За невисоку художню якість їх критикували М. Федюшка (Микола Євшан) та І. Крушельницький («Нові шляхи», 1931, № 19) й вони не мали успіху на сцені. Більш вартісними були його перекл. із давньогрец. («Промови проти Ф. Македонського» Демосфена) та лат. («Змова Катиліни» К. Саллюстія; «Бесіди проти Катиліни» М.-Т. Цицерона) мов, перекладав також твори Й. Ґете, Ж.-Б. Мольєра. 1914 Н. заснував у Коломиї вид-во «Загальна книгозбірня», де видав бл. 40 книг влас. творів та ін. авторів. У твор. доробку – літературозн. праці, зокрема присвяч. творчості Т. Шевченка: кн. «Козаччина в поезії Т. Шевченка», «Історичні поеми Тараса Шевченка» (обидві – 1914; 1921) із розлогим вступом і примітками Н. Укр. поетові присвятив вірш «Тарасові» (1914), низку промов та рефератів. Докладно проаналізував творчість А. Чайковського, залишився незавершеним рукопис «М. Занько­вецька: Життєписна повість».

Літ.: Аpсак М. Видавець Дмитро Николишин // Червоний прапор. 1990, 7 квіт.; Гарасимів М. Дмитро Николишин в па­м'яті земляків // Вільне життя. 1992, 6 бе­рез.; Арсенич П. Николишин Дмитро Васильович // Укр. журналістика в іменах. Вип. 2. Л., 1995; Меленчук О. Шевченкознавча школа С. Смаль-Стоцького: постаті та концепції (Кіцман.-Коломий. осередок) // СіЧ. 2019. № 5.

П. І. Арсенич

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
П. І. Арсенич . Николишин Дмитро Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72192 (дата звернення: 26.10.2021)