Никон — Енциклопедія Сучасної України

Никон

НИ́КОН (Калембер Володимир Максимович; 23. 09. 1958, с. Черняхів, нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл. – 18. 09. 2002, похов. у Чернігові) – церковний діяч УПЦ КП. Закін. Рівнен. пед. ін-т (1985), Київ. духов­ну семінарію (1994). У 1985–89 учителював, 1990–91 – заст. дир. Остроз. рай. Будинку вчителя. 21 листопада 1993 рукопоклад. у сан диякона, 23 січня 1994 – у сан священика. 10 квітня 1997 прийняв чернечий постриг. 12 жовт­ня того ж року у Володимир. соборі Києва хіротонізов. на єпископа Кіцманського і Заставнівсь­кого, признач. керуючим Кіцман. єпархією, від 1999 – єпископ Чернігівський і Ніжинський, керуючий Черніг. єпархією. Один з організаторів і учасників хресної ходи з Чернігова до Батурина (Ніжин. р-н Черніг. обл.), присвяч. 10-річчю проголошення незалежності України. Брав участь у відновленні Покров. церкви у Батурині, Спасо-Преображен. та Покров. церков у Ніжині, відкритті каплиці св. Пантелеймона у Черніг. обл. діагност. центрі. Займався благодійн. діяльністю, підтримував книговидав. справу. Помер під час відпочинку в Криму.

Літ.: Пам'яті єпископа Никона (до річниці упокоєння). Чг., 2003.

О. Б. Коваленко


Покликання на статтю