Никонів Наум Архипович

НИ́КОНІВ Наум Архипович (01. 12. 1873, с. Варварівка Костянтиногр. пов. Полтав. губ., нині Красноград. р-ну Харків. обл. – 07. 11. 1925, с. Щипйорно, нині у складі м. Каліш, Польща) – військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР (1920). Закін. Полтав. духовну семінарію, Чугуїв. піхотне юнкер. уч-ще (нині Харків. обл., 1896), Микол. академію Ген­штабу. Під час 1-ї світ. вій­ни – ком-р батальйону та полку на Пд.-Зх. фронті. З утворенням 1917 УЦР – один із організаторів українізації та формування 1-го Укр. корпусу під командуванням генерала П. Скоропадського. У листопаді–­грудні 1917 командував полком у боях зі збільшовизов. частинами 2-го гвард. корпусу. Від 1918 – ком-р бригади, 1-ї Волин. дивізії Холм.-Волин. групи військ Армії УНР. Учасник 1-го Зимового походу, боїв на більшов. фронті. Від вересня 1920 – командувач резерв. військ Армії УНР. Після інтернування у Польщі мешкав у таборах в Ланцуті, Стшалкові та Щипйорно. Був засн. і головою Союзу інвалідів, Спілки захисту рідної мови, Агроном. т-ва.

Літ.: Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007; A. Kolań­czuk. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emi­granci polityczni: Słownik biograficzny. Prze­myśl, 2009.

К. Є. Науменко