Новаківського О. Художньо-меморіальний музей — Енциклопедія Сучасної України

Новаківського О. Художньо-меморіальний музей

НОВАКІ́ВСЬКОГО О. Художньо-меморіальний музей Засн. 1972 як структур. підрозділ Львів. музею укр. мист-ва (від 1991 – Нац. музею у Львові) рішенням Львів. облради з нагоди 100-ліття від дня народж. О. Новаківського. Експозиція музею висвітлює осн. етапи його життєвого і твор. шляху. Музей є визнач. пам'яткою історії укр. культури та арх-ри: приміщення біля підніжжя Святоюрської гори на розі вул. Листопадового Чину, № 11 збудовано у неоромант. стилі наприкінці 19 ст. львів. арх. Ю. Захарієвичем. 1907 будинок купив митрополит Андрей Шептицький, 1908 подарував його Нац. музею у Львові як фундацію для потреб укр. художників; 1913 на його запрошення тут оселився О. Новаківський із дружиною. Творчу майстерню митця розмістили на 2-му поверсі, поруч у 5-ти кімнатах – його помешкання. 1923–35 у майстерні діяла засн. ним за підтримки митрополита Андрея Шептицького перша в Галичині укр. художня школа – Мист. школа-студія О. Новаківського. У 1920–30-х рр. майстерня і школа О. Новаківського були осередками укр. худож. життя в Галичині, де концентрувалася значна кількість (у різний час навчалося понад 90 осіб) обдаров. твор. молоді з Галичини, Волині, Поділля, Гуцульщини, Бойківщини та Наддніпрянщини. 1924–26 школа функціонувала як окремий мист. ф-т у системі Укр. таєм. ун-ту, де викладали визначні укр. учені і педагоги: С. Балей, М. Вороний (історія сценографії), В. Залозецький-Сас, Є. Нагірний, О. Новаківський (рисунок, живопис), В. Пещанський, І. Раковський, І. Свєнціцький, митрополит Андрей Шептицький (історія мист-ва). Меценатами, почес. гостями школи були визначні особистості серед укр. інтелігенції і духовенства – родина Барвінських, Б.-І. Антонич, І. Волошин, О.-О. Дучимінська, В. Старосольський, В. Стефаник, С. Федак. Під час нім. окупації тут працював скульптор Н. Кисілевський, після вій­ни – майстерня видат. львів. скульптора І. Севери. Автор першої експозиції Музею – син митця, львів. арх. Я. Новаківський. 1991 стараннями дир. Музею А. Новаківського (онука художника) значно розширено експозиц. площу: на 1-му поверсі відкрито анфіладу 3-х виставк. залів, що пожвавило виставк. і культурно-масову роботу Музею; 1992 створ. розширену експозицію. Осн. напрями діяльності Музею: культурно-масова, просвітня (читання лекцій, екскурсії, виступи на радіо та телебаченні, статті у період. пресі, орг-ція вечорів, ювіл. читань, твор. зустрічей для пропагування творчості О. Новаківського та його школи); експозиц. робота (влаштування ювіл. і темат. виставок творів О. Новаківського та його учнів); фонд. робота (каталогізація творів, наук.-інвентарне опрацювання матеріалів архіву митця, формування архіву з історії діяльності Музею – відгуки про Музей у пресі, публікації та фотоматеріали про виставки, каталоги, програми, рекламні розгортки, афіші, наук.-метод. матеріали); наук. робота (дослідж. малознаних аспектів і сторінок творчості О. Новаківського; вивчення діяльності Мист. школи О. Новаківського та творчості її учнів). З цією метою Музей здійснює наук. каталогізацію творів О. Новаківського, наук. публікації та моногр. праці, організовує наук. конф. і наук. читання до ювіл. дат. Здійснює опрацювання архіву О. Новаківського, комплектує біобібліогр. картотеку учнів його школи, фототеку творів митця та учнів. У Музеї постійно експонують кращі полотна О. Новаківського. У фонд. колекції – унікал. матеріали архіву О. Новаківського (понад 600 од. збереження, зокрема рідкісні документи до біографії О. Новаківського та історії його школи, листування митця). За 1989–98 працівники Музею організували понад 20 виставок, на яких експонували сотні творів з музей. та приват. збірок Львова. 1990 виставка «Митрополит Андрей Шептицький у творчості О. Новаківського» висвітлила довголітню роботу митця над його портретом (100 рисунк. начерків; докум. матеріали до історії їхніх взаємин, маляр. ескізи та репродукції втрачених і знищених режимом творів). 1992 влаштовано виставку роботи О. Новаківсько­го над монум. образом «Мати Милосердя» для собору св. Юра у Львові; уперше показано ос­танній підготов. рисунок художника до цієї композиції (розм. 330 × 197 см), а також 14 маляр. ескізів до цього твору. Виставки «Автопортрети О. Новаківського», «Образ жінки у творчості О. Новаківського» (обидві – 1992) та «О. Новаківський і родина Барвінських» (1995) розкрили особливості образ. поетики митця та розмаїті філос.-світоглядні аспекти його творчості. 1997 працівники Музею влаштували грандіозну ретроспективну виставку його малярства (понад 250 творів). У низці виставок висвітлено маловідомі сторінки діяльності школи О. Новаківського та творчості уч­нів. Крім ювіл. заг. виставок школи (1993, 1998), у Музеї влаштовано персон. виставки учнів, імена яких в Україні були заборонені тоталітар. режимом, – Я. Лукавецького (1990), С. Гординського (1991, 1994), О. Плешкан, «Виставка шістьох» (присвяч. пам'я­ті Е. Козака, М. Мороза, С. Гординського, М. Левицького, І. Нижник-Винників, Я. Лукавецького), Г. Смольського (усі – 1993), М. Мороза (1994). Проводили також виставки викл. школи – О. Куриласа (1991), В. Пещанського (1995), низку зарубіж. виставок – колекцію творів О. Новаківського власності М. Мушинки із Пряшева (1990), виставку малярства і графіки М. Левицького з Канади (1991), Л. Мудрецького з Відня (1994). У 1997 Музей відзначив 25-ліття діяльності ювіл. виставкою. Експозицію Музею і 3 виставк. зали 1997–2002 зачинено через брак коштів на їх охорону; організовано виставки: «100 екслібрисів М. Левицького» (1999), «До 80-ліття Я. Новаківського – архітектора і культурного діяча» (2000), «Стежина П. Андрусіва», 2-гу Міжнар. виставку дит. малюнка з участю Балкан. країн, виставку-конкурс дит. рисунків «Слідами митрополита Андрея Шептицького» (усі – 2001). До 130-ліття від дня народж. О. Новаківського 2002 оновлено постійну експозицію Музею (авторка проекту – Л. Волошин). Від 1997 виставк. зали на 1-му поверсі Музею ліквідовано і передано в оренду приват. фірмі. Виставки О. Новаківського і його учнів влаштовували у Нац. музеї у Львові, зокрема «Портрет у малярстві О. Новаківського» (2002), «80-ліття Мистецької школи О. Новаківського у Львові. Виставка учнів-ювілярів» (2003), «Твори О. Новаківського із колекції професора М. Мушинки (Пряшів, Словаччина)» (2012). Результатом виставк. та дослідниц. діяльності Музею стали наук. публікації та монографії Л. Волошин про творчість художника та його учнів, зокрема «Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові: Бібліографічний словник уч­нів» (1998), «Рання графіка Святослава Гординського. 1920–1930 роки» (2007), «Ярослав Лукавецький», «Ярослав Крушель­ницький» (обидві – 2008), «Ольга Плешкан» (2010), «Іванна Нижник-Винників. Рання творчість у Львові 1920–1930 рр.» (2013), «Іванна Нижник-Винників. Творчість на еміграції. Німеччина, Франція. 1945–1993 рр.» (2015; усі – Львів), альбом «Роман Сельський. Живопис. Графіка» (Л.; К., 2006). Нині Музей здійснює фонд. та наук.-просвітниц. роботу. Дир.: М. Новаківська-Лєщенко (1972–88), Л. Волошин (1988–2015), І. Різун (від 2016).

Літ.: Дзерович Ю. Митрополит-меценат // Богословія. 1926. Кн. 1–2; Арофікін В., Новаківська-Лєщенко М. Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського у Львові: Путівник. Л., 1983; Труш Н. Львівська мозаїка // Гомін України. 1995. № 3; Волошин Л. Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського у Львові // Народозн. зошити. Л., 2000. № 6; Її ж. Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського: Путівник. Л., 2012.

Л. В. Волошин


Покликання на статтю