Новак Ярослав Степанович — Енциклопедія Сучасної України

Новак Ярослав Степанович

НО́ВАК Ярослав Степанович (24. 08. 1947, с. Вербівці, нині Терноп. р-ну Терноп. обл.) – живописець. Обл. мист. премія ім. М. Бойчука (1991). Бронз. медаль ВДНГ УРСР (1980). Чл. НСХУ (1992). Закін. Львів. уч-ще приклад. та декор. мист-ва (1972; викл. Т. Драган). Від 1973 – у Тернополі; на твор. роботі. Учасник міських, обл., зарубіж. худож. виставок від 1979. Осн. галузі – станк. і монум. живопис.

Тв.: настінні розписи – в аеропорту (1986), «Народження весни» (1990, гуртожиток муз. уч-ща), «Тайна вечеря» (2002–05, спільно з М.-М. Лисаком, собор УГКЦ; усі – у Тернополі); живопис – «Мої шляхи (Автопортрет)» (1989), «Ковчег», «Покаяння», «З любов'ю і добром» (усі – 1990), «Вертеп» (1992), «Істина» (1995), «Відродження», «Благовіщення» (обидва – 1996), «І. Мазепа» (2000), «Маруся Чурай», «Мрія про політ» (обидва – 2001), «Діалог», «Хай буде воля Твоя» (обидва – 2003), «Життя живе, бо дух Його дорога» (2014), «Ото Він із хмарами йде...», «Отець М. Дзюба» (обидва – 2015).

Літ.: Барна В. З історії та культури лемків // Наше слово. 1985, 21 квіт.

І. М. Дуда


Покликання на статтю