Новак Андрій (Ендре)

Визначення і загальна характеристика

НО́ВАК Андрій (Ендре) (21. 11. 1849, с. Урмезієве, нині Руське Поле Тячів. р-ну Закарп. обл. — 11. 09. 1939, Ужгород) — лікар. Навч. у Віден. (1869–71) та Будапешт. (1871–72) університетах. Від 1873 працював в Ужгород. міській лікарні (нині Закарп. обл. клін. лікарня): 1874–1928 — гол. лікар. Завдяки клопотанням Н. 1890 при лікарні відкрито акушер. школу, якою керував до 1927. Тривалий час був головою опікун. ради ужгород. держ. шкіл. Входив у «Правління Масарикової Ліги проти туберкульозу», організов. Червоним Хрестом Чехо-Словаччини. Автор пр. «A közegészség mint köz­gazdasági tényező az államéletben» («Громадське здоров’я як економічний чинник у державному житті», Ужгород, 1893), присвяч. проблемам організації та проведенню мед.-сан. обслуговування насел. й удосконаленню системи охорони здоров’я. Опублікував низку статей, зокрема в г. «Ung»: «Az árva — és lelenc-gyerekek sorsa» («Доля дітей-сиріт та покинутих немовлят», 1889), «Észrevételek a bába-oktatásról» («Замітки про навчання повивальних бабок», 1892). Автор муз. творів, серед найпопулярніших — «Вальс Маргарити» для фортепіано (1879). Нагородж. орденом Франца-Йосифа (1888). В Ужгороді його ім’ям названо вулицю, Закарп. обл. клін. лікарню (2008), у її сквері встановлено погруддя (скульптор М. Михайлюк, 2003), на будинку, в якому жив Н., — мемор. дошку (скульп­тор М. Белень, 2016).

Завантажити статтю