Нова Збур’ївка
НОВА́ ЗБУ́РʼЇВКА — село Скадовського (до липня 2020 — Голопристанського) району Херсонської області. Належить до Голопристан. громади. Н. З. знаходиться побл. Дніпровсько-Бузького лиману, за 9 км від м. Гола Пристань та 35 км від залізнич. ст. Херсон. Площа 4,96 км2. За переписом насел. 2001, проживали 7489 осіб; переважно українці. Виявлено артефакти доби бронзи, досліджено низку скіф. поховань. До 1774 на березі дельт. оз. Збурʼївський Кут (назва походить від прізвища гетьмана Війська Запорозького С. Зборовського) був розташ. спостереж. пост запороз. козаків. 1776 за наказом рос. влади споруджено Збурʼїв. ретраншемент Дніпров. лінії, де служили укр. козаки та рос. солдати, значна частина яких після відставки неподалік і оселилася. 1793–94 ним керував О. Суворов. Наприкінці 18 ст. частина мешканців переселилася за пів версти на Пд. Сх., де й заснувала Н. З. Давніше на понад 20 р. поселення відповідно отримало назву Стара Збурʼївка. 1810 та у подальші роки прибула значна кількість селян із Полтав. губ. У серед. 19 ст. Н. З. стала центром Збурʼїв. волості, що адміністративно належала до Дніпров. пов. (до 1923) Таврій. губ. (до 1918). У 1872 відкрито школу. Від 1874, крім базарів, тут збирали 2 щоріч. ярмарки. Багато новозбурʼївців займалося с. госп-вом (вирощували пшеницю, ячмінь, овес, розводили овець і велику рогату худобу), а також садівництвом, виноградарством, рибальством, річк. перевезенням вантажів, чумакуванням, різними ремеслами, зокрема й худож. ткацтвом, вишиванням, гаптуванням, пошиттям одягу та взуття, бондарством, столярством, теслярством. 1885 було 745 дворів, мешкали 4760 осіб; 1894 — відповідно 819 та 5236; 1914 — 1513 і 7,2 тис. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1918–20 — село Херсон., 1920–22 — Микол., 1922–25 — Одес. губ.; 1923–30 — Херсон. округи; 1932–37 — Одес., 1937–44 — Микол., від 1944 — Херсон. обл. 1923 зі Збурʼїв., Покров. і Бахтер. волостей утвор. Голопристан. р-н (2020 ліквідований). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. У серед. 1930-х рр. із сусід. с. Чулаківка в Н. З. перевели МТС. Від 14 вересня 1941 до 4 листопада 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 1304 воїни-земляки, з них 392 загинули. 1948 створ. плодорозсадниц. радгосп «Голопристанський», 1950 — Збурʼїв. лісництво, 1951 — Збурʼїв. лісгоспзаг. У рад. період Новозбурʼїв. сільс. раді була підпорядк. Стара Збурʼївка. 1989 у Н. З. мешкали 7367 осіб. У селі — 3 заг.-осв. школи, дитсадок; Будинок культури, б-ка; протитуберкульоз. диспансер, амбулаторія сімей. практики та заг. медицини. 1996 засн. ансамбль нар. пісні «Збурʼївчанка». Збереглася Свято-Успен. церква (1869). Є протестант. громади. Встановлено меморіал воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак «Комбайн двічі Героя Соц. Праці М. Браги». Серед видат. уродженців — вчений-селекціонер Т. Підпала, скульптор В. Потребенко; Герої Соц. Праці К. Махортов і П. Німич. У післявоєнні роки у Н. З. жив і працював Герой Радянського Союзу О. Контушний.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
