Нова економічна політика

НОВА́ ЕКОНОМІ́ЧНА ПОЛІ́ТИКА Започатк. у рад. респ. у березні 1921, тривала до за­провадже­н­ня над­звичайних заходів 1927–28 у хлібозаготівлях. Назва «нова» засвідчувала від­мову керівництва РКП(б) від поперед. політики «воєн­ного комунізму». Пере­хід до НЕПу був по­ступовим і складався із низки послідов. заходів, гол. серед яких — ріше­н­ня 10-го зʼ­їзду РКП(б) у березні 1921 про заміну конфіскац. продроз­верстки з селян. госп-в фіксов. продовол. податком. Незабаром РНК РСФРР ліквідувала один із осн. главків доби «воєн. комунізму» — Голов­комтруд із філіями на периферії та мережею концентрац. таборів для «дезертирів труд. фронту». Процедура на­йма­н­ня і звільне­н­ня за бажа­н­ням знову стала нормал. методом формува­н­ня робітн. колективів. Термін «НЕП» уперше зʼявився у дис­кусіях на Всерос. конф. РКП(б) у травні 1921. Декретом РНК РСФРР від 24 травня 1921 селянам на­дано право вільно продавати продукцію, що залишалася у них після внесе­н­ня продподатку. Від липня 1921 всі охочі могли брати ліцензію на торгівлю за цінами вільного ринку. Для конкурува­н­ня на ринку з приват. торгівлею за­проваджено кооп. і держ. торгівлю, для регулюва­н­ня всіх форм торгівлі організовано синдикати, товарні біржі, оптові ярмарки. Наказом РНК РСФРР «О проведении в жизнь начал новой эко­номической политики» від 9 серпня 1921 держава зняла із себе від­повід­альність за утрима­н­ня націоналізов. під­приємств і їхніх працівників: дрібні пром. заклади пере­дано у власність кооп. артілям або приват. особам (включно із колиш. власниками), великі під­приємства залишено у держ. власності та обʼ­єд­нано у трести, що працювали на засадах самоокупності (госп. роз­рахунку). Восени 1921 зʼявились перші укр. трести — Пів­ден­сталь, Пів­ден­норудний, Коксобензол, Українліс, Укр­текс­тильтрест, Хімвугі­л­ля, Цукротрест та ін. Вони мали автономію в поточ. діяльності, але залежали від негосп­розрахунк. управ­лін. ланок. Остан­ні від імені держави як власника при­ймали ріше­н­ня, що впливали на вироб. процес, але не несли матеріал. від­повід­альності за можливі збитки та не одержували нічого від можливого прибутку. Ринок, в якому опинилися госп­розрахунк. трести, був від­різаний від світ. ринку монополією зовнішньої торгівлі та майже або цілком монополізований, тобто по­збавлений конкуренції під­приємств ін. форм власності. Натомість екон. від­носини між містом і селом формувалися знач. мірою на засадах вільного ринку, тобто за законом попиту та пропозиції. Від­мовившись від примус. вилуче­н­ня продукції у дрібних товаровиробників (селян, ку­старів, ремісників), держава намагалася викори­стати екон. методи для від­чуже­н­ня їхнього прибутку. Як фактич. монополіст із виробництва осн. видів пром. продукції та гол. покупець с.-г. продукції вона могла встановлювати продажні та закупівел. ціни, влаштовуючи вигідний для себе ціновий пере­пад («ножиці цін»). 12 жовтня 1921 засн. Держ. банк із від­діл. у регіонах, зокрема УСРР. Декретом РНК РСФРР від 25 липня 1922 йому на­дано право випускати в обіг забезпечені золотом банк. білети. Перші червоні купюри вартістю 10 рублів (червонці) зʼявилися у жовтні 1922, спочатку їх використовували тільки в оптовому обороті або у роз­рахунках між держ. під­приємствами та установами. Грош. реформу завершено в лютому 1924 випуском ка­значей. білетів і сріб. монети. Легалізація приват. під­приємництва спричинила появу торговців-оптовиків, маклерів, комісіонерів, власників або орендаторів під­приємств. Влада викорис­товувала їхні послуги, але досить презирливо називала їх непманами. У березні 1922 В. Ленін заявив, що непмани потрібні, щоб знаходити ринк. змичку з селян. госп-вом. Оскільки установка на побудову комунізму некомуніст. руками вимагала за­стосува­н­ня насильства, у листі до Л. Каменєва від 3 березня 1922 він писав про поверне­н­ня до екон. терору. На­ступ на непманів роз­почато після проголоше­н­ня 14 зʼ­їздом ВКП(б) (грудень 1925) курсу на індустріалізацію країни. Від 1926 щораз вищі капітало­вкладе­н­ня у пром-сть створили на ринку ситуацію товар. голоду. У звʼязку з економічно немотивов. заходами уряду щодо зниже­н­ня цін, яким мусили під­порядковуватися всі госп. субʼєкти, почалося згорта­н­ня пром. і торг. діяльності приват. капіталу. У червні 1926 за­проваджено однораз. податок на непманів (за рамками оподатковува­н­ня їхньої під­приємн. діяльності), через деякий час його по­вторили з вищими ставками обкладе­н­ня. 1927 на­ступ на непманів тривав, що при­звело до зникне­н­ня приват. капіталу з легал. форм під­приємн. діяльності. Водночас чекісти вилучали у приват. під­приємців валюту та коштовності. Припине­н­ня НЕПу повʼязане з ін­спіров. Й. Сталіним директивами політбюро ЦК ВКП(б) від 14 і 24 грудня 1927. У першій з них ЦК ВКП(б) за­пропонував парткомам хлібовиробних регіонів вжити силові засоби для форсува­н­ня хлібозаготівель (селяни не хотіли продавати хліб державі, тому що їх не влаштовували низькі закупівел. ціни). Друга директива зобовʼязувала кер. парткомів і виконкомів особисто очолити хлібозаготівлі у своїх р-нах. Згідно зі ст. 107 Кримінал. кодексу РСФРР і 127 Кримінал. кодексу УСРР (внесені до кримінал. кодексів 1927), осіб, вин­них «у злісному під­вищен­ні цін на товари шляхом скуповува­н­ня, приховува­н­ня або невипуску їх на ринок», за вироком суду по­збавляли волі на строк до 1-го р. із частк. конфіскацією майна. На периферію виїхали й чл. політбюро ЦК ВКП(б). У ви­ступах у Сибіру (РФ) в січні 1928 Й. Сталін роз­горнув перед місц. функціонерами про­граму дій парт. керівництва на най­ближчу пер­спективу: за­стосувати над­звич. заходи до «куркулів», які не здають хліб за держ. цінами, здійснити спочатку часткову, а потім — суціл. колективізацію селян. госп-в (див. Колгоспи). Він по­дбав про те, щоб радикал. зміну політики парт. керівництва щодо селянства не зро­зуміли як поверне­н­ня до засудж. 1921 В. Леніним політики «воєн. комунізму» (про це йшлося у таєм. циркулярі до місц. парт. організацій, ро­зісланому 13 лютого 1928), проте у серпні 1929 знову за­проваджено продроз­верст­ку, замасковану під контрактац. договір держави з колективами або одноосіб. селян. господарствами. У грудні 1929 комісія ЦК ВКП(б) на чолі з наркомом землеробства СРСР Я. Яковлєвим ухвалила ріше­н­ня пере­йти від політики обмеже­н­ня і витісне­н­ня капіталіст. елементів села до політики ліквідації куркульства як класу. Після цього Й. Сталін у ст. «К во­просам аграрной политики в СССР», опубл. у г. «Правда» 29 грудня 1929, вже від­верто заявив: «Нам нужна не всякая связь между городом и деревней. Нам нужна такая связь, которая обеспечивает победу социализма. И если мы придерживаемся НЭПа, то потому, что она служит делу социализма. А когда она пере­станет служить делу социализма, мы ее отбросим к черту. Ленин говорил, что НЭП введена всерьез и надолго. Но он никогда не говорил, что НЭП введена навсегда».

Завантажити статтю