Нова Галещина — Енциклопедія Сучасної України

Нова Галещина

НОВА́ ГАЛЕ́ЩИНА – селище міського типу Кременчуцького (до липня 2020 – Козельщинського) району Полтавської області. 2017–19 з Новогалещин. селищ. (підпорядк. села Велика Безуглівка та Горбані) й Бондарів. (Василенки, Заруддя, Остапці, Ревівка) і Пісків. (Бутенки, Йосипівка, Книшівка) сільс. рад утвор. Новогалещин. селищну об'єд­на­ну територ. громаду (123,61 км2, 4073 особи), до якої 2020 зараховано Василів. сільс. раду (Вишняки, Гайове, Зоряне, Олександрівка, Трудовик; нині тер. громади 192,8 км2). Н. Г. знаходиться на р. Рудька (притока Псла, бас. Дні­п­ра), за 86,5 км від обл. центру й 11,5 км від смт Козельщина. Пл. 2 км2. За переписом насел. 2001, проживала 2641 особа (складає 79,5 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 2195 осіб; переважно українці. Залізнична станція Галещина. Нав­колишні землі почали заселяти від 18 ст. Перші поселенці, які заснували декілька хуторів, були переважно вихідцями з м-ка Келеберда (нині село Кременчуц. р-ну), а також частково з м. Кобеляки (ни­ні обидва – Полтав. обл.). В остан. чв. 18 ст. значні володіння належали поміщику П. Галецькому, від прізвища якого, можливо, й утвор. назву одного з хуторів (Галещина). Наприкінці 1860-х рр. прокладено Харків.-Микол. залізницю, а перші поїзди пройшли по ній вліт­ку 1871. На рубежі 19–20 ст. через за­лізничну ст. Галещина відправляли переважно зерно (бл. 300 тис. пудів щорічно). 1900 навколо стан­ції знаходилися 38 насел. пунктів Солониц. сільс. громади Солониц. волості Кременчуц. пов. Полтав. губ., у яких було 423 двори, проживали 3863 особи. У Солониці діяла земська школа. 1910 на ст. Галещина було 7 дворів, мешкала 31 особа. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1923 станція належала до Солониц. сільради (водночас до кін. 1920-х рр. – Потіц. р-ну Кре­менчуц. округи). Станом на 1926 – 12 дворів, 55 жит. Декілька десятиліть Н. Г. належала до Козельщин. р-ну; від кін. 1920-х рр. деякий час, а також від 2020 – у складі Кременчуц. р-ну. 1931 засн. біофабрику № 17 «Нова зоря» (згодом – Галещин. біол. ф-ка, від поч. 2000-х рр. – Новогалещин. біол. ф-ка; виготовляла біол. препарати для лікування та профілактики с.-г. тварин і птиці, нині не працює). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 15 вересня 1941 до 28 вересня 1943 – під нім. окупацією. Є мемор. комплекс (споруджено 1957) – брат. могила рад. воїнів, які загинули під час оборони 1941 і визволення Галещини, та пам'ятник воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни (на 2-х граніт. стелах викарбувано 166 прізвищ). 1958 села Животівське, Мала Безуглівка, Пархоми (Пархоменки) та Сохинівка, що знаходилися навколо ст. Галещина, об'єднали в єдиний насел. пункт – с. Н. Г. 1959 із с. Лутовинівка у Н. Г. переведено агрегат. з-д, що виготовляв запчастини для тракторів і автомобілів, обладнання та механізми (відтоді – Галещин. ремонт. з-д, від 1970 – Галещин. маш.-буд. з-д; нині ви­пускає ґрунто­обробну техніку під торг. маркою «Галещина Машзавод»). 1967 до Новогалещин. сільс. ради приєднали Солониц. сільс. раду, яку 1993 знову відновили. Від 1968 – смт. 1990 мешкали 3390 осіб. Розвідано Галещин. залізорудне родовище (залізисті кварцити із вмістом заліза від 33 % до 38 %, іноді – до 58 % і біль­ше). Є поклади глини. У Н. Г. – заг.-осв. школа-ліцей, дитсадок; Будинок культури, 2 б-ки; фельдшер.-акушер. пункт. Публікують інформ. бюл. «Нова громада». 2000 збудовано Іоанно-Богослов. церкву.

В. Н. Жук, Г. Д. Сердюк

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. Н. Жук, Г. Д. Сердюк . Нова Галещина // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72354 (дата звернення: 26.10.2021)