Нова Вижва — Енциклопедія Сучасної України

Нова Вижва

НОВА́ ВИ́ЖВА – село Ковельського (до липня 2020 – Старовижівського) району Волинської області. Наприкінці 2018 Нововижів. сільс. рада (підпорядк. села Рудка та Хотивель) увійшла до складу Старовижів. селищ. об'єднаної територ. громади (див. Стара Вижівка). Н. В. знаходиться у міс­ці впадіння малої р. Кизівка у Вижівку (бас. Дніпра), за 115 км від обл. центру та 1,8 км від смт Стара Вижівка. Пл. 6,9 км2. За переписом насел. 2001, проживали 638 осіб; здебільшого укра­їнці. 1508 польс. король Сиґізмунд I надав локацій. привілей князю В. Санґушку на заснування на цих землях м. Вижва (під час археол. обстежень виявлено пізньосередньовічне городище). Згодом зведено замок. 1548 надано Маґдебур. право. 1564 польс. король Сиґізмунд IІ подарував Вижву князю А. Курбському. Адміністративно м-ко перебувало в складі Володимир. пов. Волин. воєводства. До Вижів. волості, окрім Вижви, належали Вижва Стара (нині Стара Вижівка), Шайно (нині Журавлине), Нуйно та Хотешів. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 1775 ковел. маєток разом з Вижвою та ін. поселеннями відійшов у власність краків. воєводи В. Ржевуського. Після 3-го поділу Польщі 1795 – у складі Рос. імперії. Відтоді – м-ко Ковел. пов. Волин. губ. 1812 неподалік Вижви відбулася сутичка рос. військ з франц. армією Наполеона. Згодом поряд з офіц. назвою – Вижва – почали вживати також Вижва Нова (пізніше – Н. В.). 1873 неподалік прокладено залізницю (нині у Старій Вижві – роз'їзд Вижва). Наприкінці 19 ст. було 406 дворів, мешкали 2476 осіб, зокрема й багато євреїв. Діяли 2 церкви, синагога, щорічно збирали ярмарки. 1914 розпочато навч. у новозбудованій церк.-парафіял. школі. Під час 1-ї світ. вій­ни відбувалися бої між рос. і австр. арміями. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від жовтня 1920 – під контролем польс. військ. У наступ. році за Ризьким договором Н. В. відійшла до складу Польщі. 1921–39 – м-ко ґміни Сє­дліще Ковел. пов. Волин. воєводства. У вересні 1939 увійшли рад. війська. Відтоді – село. Від 1939 – у складі Волин. обл.; 1940–46 – Седлищен., 1946–2020 – Старовижів., від 2020 – Ковел. р-нів. Від кін. червня 1941 до 17 липня 1944 – під нім. окупа­цією. Нацисти частково спалили село та вбили 78 місц. жит. Діяло рад. підпілля. До серед. 1950-х рр. вели боротьбу загони ОУН–УПА. У Н. В. – заг.-осв. школа; клуб, б-ка. 1997 освячено Свято-Преображен. цер­кву.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзн. слов. – від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 1. Він­ніпег, 1984; Мазурик Ю. З історії містечка Вижва // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Сереховичі та Старовижівщина в історії України, Волині та Полісся: Мат. 21-ї Волин. обл. наук.-практ. істор.-краєзн. конф. Лц., 2006; Оліферович Н. Історія села Нова Вижва // Там само.

О. А. Бірюліна

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
О. А. Бірюліна . Нова Вижва // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72356 (дата звернення: 26.10.2021)