Нова Басань — Енциклопедія Сучасної України

Нова Басань

НОВА́ БАСА́НЬ – село Ніжинського (до липня 2020 – Бобровицького) району Чернігівської області. 2017 з Но­во­басан., Білоцерків., Веприц. і Новобиків. (див. Новий Биків) сільс. рад утвор. Новобасан. сільс. об’­єд­нану територ. громаду (234,08 км2, 5244 особи), до якої 2020 зараховано Вороньків. і Соколів. сільс. ради (нині тер. громади 326,7 км2). Н. Б. знаходиться на р. Недра (притока Трубежа, бас. Дніпра), за 130 км від обл. центру, 27 км від м. Бобровиця та бл. 2 км від межі з Київ. обл. Пл. 12,39 км2. За переписом насел. 2001, проживала 3271 особа; станом на 1 січня 2019 – 2903 особи; переважно українці. Через Н. Б. проходить автомобіл. шлях Київ–Суми. Пам’ятки архео­логії місц. значення: кургани (2 тис. до н. е.) та поселення черняхів. культури (2–5 ст.). Назва села походить від малої р. Басанка (притока Трубежа), що протікає через с. Стара Басань. Засн. у серед. 15 ст. як фортеця для захисту кордонів від нападів військ Крим. ханства та Моск. царства. 1482, 1494 і 1497 зазнала знач. руйнувань від татар. загонів. За Люблін. унією 1569 відійшла від Великого князівства Литовського до Польщі. Жит. брали участь у козац.-селян. повстанні на чолі з Я. Острянином і Д. Гунею, Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 1635 було 60, 1666 – 80, 1730 – 229 дворів. 1648–1782 – сотенне (Переяслав. полку), 1797–1923 – волосне м-ко. 1781–96 – у складі Київ. намісництва; 1796–1802 – Малорос., 1802–1925 – Черніг. губ.; 1782–1923 – Козелец. пов. 1785 змуровано Косьмо-Де­м’янів. (пе­ребудовували 1877 і 1897), 1829 – Різдво-Богородичну, 1852 – Вознесен. (збереглася донині) церкви. Наприкінці 18 ст. частину земель придбали Кошелєви, Афендики та ін. поміщики, які збу­дували 2 винокурні. 1811 відкрито шкіряний, 1850 – восковий з-ди. 1866 було 648 дворів, проживали 5568 осіб. Тоді ж проводили 6 ярмарків на рік. За Всерос. переписом 1897, – 1456 дворів, 7440 жит., 2 земські школи, б-ка. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – село Ніжин. округи; від 1932 – Черніг. обл. 1923–31 та 1935–59 – райцентр. 1931 засн. МТС, 1935 – маслозавод. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1939 мешкали 7466 осіб. Від 15 вересня 1941 до 21 вересня 1943 – під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули 698 воїнів-визволителів (споруджено обеліск Слави). Є брат. могили жертв нацизму та воїнів-визволителів. 1961 встановлено пам’ятник Т. Шевченку, 2013 – пам’ят. знак священику М. Полонському, 2016 – пам’ят. знак воїнам-новобасанцям, які стали захисниками незалежності України. 1988 проживали 4013 осіб. Здавна мешканці займалися нар. промислами, зокрема килимарством і вишиванням. У Н. Б. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. На Чернігівщині здобув популярність нар. хор. колектив «Колорит». Серед видат. уродженців – вчений-селекціонер у галузі тваринництва, політ. дiяч, акад. НААНУ, Герой України М. Зубець, бiохiмiк, акад. НАНУ М. Гулий, лікар Н. Гойда, мікробіолог С. Дяченко, фахівець у галузі буд-ва автомобіл. доріг В. Заворицький, хімік-технолог Г. Сльозко; брати графік, живописець, письменник, нар. художник України Василь та письменник Андрій Лопати, письменник В. Лисенко, громад.-політ. діяч Ю. Глушко.

Літ.: Мисаковець А. Нарис історії Новобасанських церков. Чг., 2014.

Г. П. Волошина

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Г. П. Волошина . Нова Басань // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72360 (дата звернення: 16.09.2021)